З відозви Української Національної РадиДо населення Галицької землі із закликом бойкотувати вибори До сейму і сенату ІІ Речі Посполитої Вересня 1922 р., Відень Надходить преважна, історична хвиля для многострадальної Галицької Землі. На день 5 листопада с.р. розписав уряд Польщі вибори до польського сойму у Варшаві і то не лише на области польської републики, але також на чужій для неї території у Східній Галичині, сим актом польський уряд задумує нанести смертельний удар державній ідеї Галицької Республіки на землі Романа Великого й Данила. В такій хвилі ми, законні представники Галицької Републики, свідомі важкого обов’язку перед теперішніми і будучими поколіннями, звертаємося з отсими словами до всіх дітей Галицької Землі: Не зважаючи на те, що Східна Галичина до Польщі не належить, бо суверенні права над нею застерегли собі в сен-жерменськім договорі держави Антанти аж до конечного вирішення справи, мимо того, що сі держави устами своїх керманичів заявили і заявляють по нинішній день, що східно-галицька справа – міжнародня справа, польський уряд, хвилевий військовий окупант краю, не питаючи про згоду український нарід – переважаючу більшість населення Східної Галичини, відважується ломити міждержавні договори і на очах цілого культурного світа задумує переводити вибори до польського сойму в Галичині, як коли б Східна Галичина була міждержавно признаною Польщі провінцією... Український нарід – Галицької Землі не може і не сміє брати участи у виборах до польського сойму, бо він за ніяку ціну не сміє зректися своєї суверенности на своїй власній землі. Східна Галичина до Польщі не належить, тому польський сойм у Варшаві не є нашим суверенним тілом і Польща не має права накидати нам виборів до польського сойму! Участь хоч би тільки частини нашого народу в польських виборах була б якраз признаннєм Польщі того права, якого їй ніхто не дав і проти якого наш нарід бореться. Тим більше не сміє ніхто з нас брати участи в тих виборах, коли ординація, ухвалена польським соймом, як ми вже вище зазначили, виразно постановляє, що активну і пасивну участь в сих виборах можуть брати лише горожане польської держави. Значить, хто на основі такої ординації взяв би участь в сих виборах як виборець або як посольський кандидат, той признав би вже понад усякий сумнів право Польщі розписувати на нашій землі вибори, отже правити нею як своєю, а себе польським горожанином. Тоді Лях – окупант Галичини – зміг би лекше переконувати держави Антанти, щоб вони передали суверенні права Польщі, коли наш нарід своєю участю у виборах сам будьто заявив волю полишення нашого Краю на віки-вічні під панованнєм Польщі. Тому браття і сестри! Старі і молоді! Селяни, робітники, мішане та інтелігенціє! Діти Галицької Землі – Батьківщини Ростиславичів! Романовичів! Не допустіть, щоб жалобою і соромом покрилася наша Рідна земля! Одним дружнім фронтом дайте достойну відповідь на визов ляцького нахаби: не йдіть до виборів до польського сойму! Браття селяне! Чи знаєте, що таке Польща? Вашими предками польські пани за панщини орали. В неділю і свята гонили їх гайдуки на лани польської шляхти. Ваших жінок і дівчат забирали польські пани до своїх покоїв на вічний сором. Старців, жінок і дітей забивали на смерть нагаями Польські пани крали Вам вашу матір землю і Вас тримали в темноті як худобу. А за Австрії? Не грабили Вас польські комісарі? Не пускали Вас з торбами з Вашої рідної хати? Не стріляли Вас як заяців при виборах? Не кидали Вас до криміналів? Не мучили Вас під час великої війни як «москвофілів»? Не грабували Вам церкви і школи? А тепер? Не зрабували Вам вашу Вітчизну – Галицьку Державу? Не забирають Вам з-під носа землю для своїх Мазурів -кольоністів, землю, яку потом і кровю обробляли Ваші предки й Ви вашими мозолистими руками? Не грабують з Вас данину? Не мучили Вас і Ваших дітей в таборах інтернованих? Чи знова маєте бути на віки вічні рабами проклятої Польщі? Ні – і стократ ні! Та найкраще відплатите Польщі всі Ваші муки і сльози, коли як один муж не підете до польських виборів і тим дасте знати цілому світови, що Ви при Польщі за ніяку ціну лишатися не хочете і не лишитесь! Не допустіть також, щоб і Ваші брати латинники брали участь у виборах! Браття робітники! Ви самі добре знаєте, як Вас переслідувала й донині переслідує Польща. З ласки польських панів Ви стали попихачами польського робітника. Вам кидають польські пани й фабриканти такий нужденний охлап, що Ви, Ваші жінки й діти, пухнете з голоду! А кілько з Вас донині не може найти кусника хліба, бо Ви в Поляків «кабани»! Чи не кажуть Вам Поляки, коли просите о заняттє, щоб Ви покидали свою народність і віру і ставали яничарами свого народу? Чи допускає Польща Ваші організації і Вашу пресу? А кілько з Ваших товаришів повисло на польській шибиниці, кілько з них пожерли щурі в Берестю Литовськім, Модліні, кілько їх замучили лєгіонери Пілсудского в инших ляцьких таборах смерти? За сі муки і наругу мали б Ви у виборах до польською сойму зречися власної держави і признати панованнє польських катів над Східною Галичиною? Український робітник не зрадить Рідного Народу й не візьме участи у виборах до польського сойму! Українські інтелігентні трудівники села і міста! Чи знаєте Ваш обов’язок перед Рідним Народом – бути йому примірним провідником і дорадником у сю важку історичну хвилю? Відважно, не оглядаючись на ніякі жертви, будьте почесною, пробоєвою фалянгою в теперішнім бою з безправством ляцького окупанта й на його заклик до виборів дайте відповідь згірдною мовчанкою і повним бойкотом! Священики! Найблищі провідники народа! Опікуни й дорадники його у всіх хвилях життя! На боєві постерунки! Ви, як слуги Христа, обовязані й мусите служити правді й лише правді! Чи можете Ви самі, беручи участь у виборах, бути свідками польської брехні, що Польща-окупант має право переводити вибори в Галичині! Чи можете Ви дораджувати своїй пастві брати участь в ляцькім насильстві? Чи не даремні були б жертви життя замучених в Талєргофах, закаменованих здичілою товпою слуг Божих – священиків? Чи жертва крови оо. Підляшецького, Галібея, Ніжанковського й инших священиків, що віддали своє життє за державне право нації, мала б бути даремна? Голосіть отверто в сміло правду відданій у вашу духовну опіку пастві! Не йдіть до виборів і свою паству до виборів не допустіть! Потерпіти за правду – святий обовязок носителів христіянської ідеї. Будьте бодрі і примірні! Ціла Галицька земля звертає на Вас свої очі, як в часах гонень на проповідників слова Божого. Сини Галицької Землі! Ніхто і Вас не сміє взяти участи в польських виборах. Се національний приказ! А якби хто спідлів так душею, що не послухав би голосу національної совісти і як виборець або як посольський кандидат взяв участь в польських виборах, то на того має впасти гнів його родини, його села чи міста, гнів цілого українського народу. Такий Юда не сміє безкарно оглядати сонце Боже! Погорда народу нехай стане йому прокляттєм на віки нічні. Кости таких зрадників земля викине зі свою нідра! Бо тільки нарід, що вміє шанувати свою національну й державну честь, достойний імени культурного народу! ...Справа нашої Батьківщини – міжнародня і мусить бути вирішена справедливо на міжнародній арені в недовгім часі. Тому Польща так спішиться з виборами до сойму і зитрує плянами автономії, щоб випередити міжнароднє вирішеннє нашої справи і доконаним фактом сподіваної нею участи хочби частини нашого народу в сих виборах дурити світ, будьто український нарід Галичини сам добровільно признає польску державність на нашій Галицькій Землі! На польський визов: через вибори до польською сойму зробити її хатньою польською справою – мусить дати відповідь цілий український нарід безоглядно і без вижмку, бойкотуючи польські вибори. Така постава цілого народу Галицької Землі прискорить міжнароднє визнаннє Самостійної Галицької Републіки. Геть з польськими виборами у Східній Галичині! Нехай живе Самостійна Галицька Република! Д-р Євген Петрушевич в. р. Президент Української Національної Ради Д-р Кость Левицький в.р., Д-р Осип Назарук в. р., Д-р Роман Перфецький в. р., Д-р Ярослав Селезінка в. р., Олександер Сероїчковський в. р., Володимир Сінгалевич в. р.
Українська суспільно-політична думка в 20 столітті. Документи і матеріали. – Т. II. – Мюнхен, 1983. – С.29-34.
|
