Гомеостаз Як основна Умова жіттєдіяльності організму. Поняття гомеостазу.Гомеостаз - підтримка внутрішнього середовища організму. Світ навколо нас постійно змінюється. Зимові вітри змушують нас надягати тепле плаття і рукавички, а центральне опалення спонукає знімати їх. Літнє сонце зменшує потребу в збереженні тепла, по крайней мере до тих пір, поки ефективна робота кондиціонера не призведе до протилежного результату. І все-таки незалежно від температури навколишнього середовища індивідуальна температура тіла у знайомих вам здорових людей навряд чи буде відрізнятися набагато більше, ніж на одну десяту градуса. У людини та інших теплокровних тварин температура внутрішніх областей тіла утримується на постійному рівні десь близько 37 ° С, хоча вона може трохи підніматися і опускатися в зв'язку з добовим ритмом. Більшість людей харчується по-різному. Одні вважають за краще хороший сніданок, легкий ланч і щільний обід з обов'язковим десертом. Інші не їдять майже цілий день, але опівдні люблять гарненько перекусити і трохи подрімати. Одні тільки й роблять, що жують, інших їжа начебто взагалі не хвилює. І тим не менш якщо виміряти вміст цукру в крові в учнів вашого класу, то воно у всіх виявиться близьким до 0,001 г (1 мг) на один мілілітр крові, незважаючи на велику різницю в харчовому раціоні і в розподілі прийомів їжі. Точне регулювання температури тіла і вмісту глюкози в крові - це всього лише два приклади найважливіших функцій, що знаходяться під контролем нервової системи.Склад рідин, що оточують всі наші клітини, безперервно регулюється, що дозволяє забезпечити його разючу постійність. Підтримання сталості внутрішнього середовища організму називається гомеостазом (homeo - такий же, схожий; stasis - стабільність, рівновага). Головну відповідальність за гомеостатичні регуляцію несуть вегетативний (автономний) і кишковий відділи периферичної нервової системи, а також центральна нервова система, що віддає організму накази через гіпофіз та інші ендокринні органи.Діючи спільно, ці системи узгоджують потреби тіла з умовами навколишнього середовища. (Якщо це твердження здасться вам знайомим, згадайте, що точно такими ж словами ми охарактеризували головну функцію мозку.) Французький фізіолог Клод Бернар, який жив у XIX столітті і цілком присвятив себе вивченню процесів травлення і регуляції кровотоку, розглядав рідини тіла як «внутрішнє середовище» (milieu interne). У різних організмів концентрація певних солей і нормальна температура можуть бути кілька різними, але в межах виду внутрішня середу індивідуумів відповідає характерним для цього виду стандартам. Допускаються лише короткочасні і не дуже великі відхилення від цих стандартів, інакше організм не може залишатися здоровим і сприяти виживанню виду. Уолтер Б. Кеннон, найбільший американський фізіолог середини нашого століття, розширив концепцію Бернара про внутрішнє середовище. Він вважав, що незалежність індивідуума від безперервних змін зовнішніх умов забезпечується роботою гомеостатичних механізмів, які підтримують сталість внутрішнього середовища. Здатність організму справлятися з вимогами, висунутими навколишнім середовищем, сильно варіює від виду до виду. Людина, що використовує на додаток до внутрішніх механізмів гомеостазу складні типи поведінки, мабуть, володіє найбільшою незалежністю від зовнішніх умов. Проте багато тварин перевершують його в певних видоспецифических можливостях. Наприклад, полярні ведмеді більш стійкі до холоду, деякі види павуків і ящірок, що живуть в пустелях, краще переносять жару; верблюди можуть довше обходитися без води.У цьому розділі ми розглянемо ряд структур, що дозволяють нам знайти деяку частку незалежності від мінливих фізичних умов зовнішнього світу. Ми ближче познайомимося також з регуляторними механізмами, які підтримують сталість нашої внутрішнього середовища.
|
