ОМЕЛЬКУ
Омельку, Омельку, Держись за земельку, Бо з нею одною Нема роздоріжжя, Від неї одної Життя та узбіжжя.
Омелько, Омелько, Не зраджуй земельку, Бо кров’ю твоїх Побратимів полита. Топтали її Войовничі копита.
Омельку, Омельку, Подбай про земельку, Бо стануть на ній Твої діти й онуки В надії ясній, Чи в печалі розлуки.
Омельку, Омельку, Чому зажурився? Мо крадуть земельку? Мо з горя напився? Омелько терплячий, Омелько спокійний
Приспали добряче І голод і війни. Приспали незграбні "Немиті панове", Приспала нахабність Та інші "обнови".
Проснися, Омельку, Підводься, Омельку, Бо плаче земелька, Бо кличе земелька!
1991
* * *
Не вірить жодний ситому - голодний І з подивом спостерігає він, Як з конопель стриба артист народний, Малиновий спокутуючи дзвін.
Нам не чужі ні дзвін, ні молодиця, Та не сверблять ліричні балачки: Коли в криниці кров, а не водиця, Лиш диваки дзвенять про квіточки.
1991
* * *
За озером синім Осоння, роздолля, Там спить і донині Хиренная воля. У тому роздоллі Живуть соколята, Щоб вижить на волі Їм треба вбивати. Так заповідали Їм батько і мати, Що теж убивали, Щоб смерть відігнати... Людина потреби У вбивстві не має, - Подібних до себе Гнітить і вбиває. То де ж твоє, Боже, Всевидяще око? Прозріть - поможи нам У днину жорстоку...
1991
|
