ДО ПИТАННЯ № 2.Поняття „типу” як певної системної категорії (одиничного вираження загального) активно використовується стосовно різних сфер культурної діяльності людини, а у міфології, фольклорі, літературі воно є одним з ключових, концептуально значущих. Типовість – специфічна риса мистецтва в цілому та літератури зокрема. У широкому значенні усі образи художнього твору мають типове, узагальнююче значення, у вузькому під типом (typos – образ, відбиток) розуміють узагальнений образ людської індивідуальності,найбільш можливий, характерний для певної середи [32, с. 20]. Персонажі художніх творів поєднують у собі типові (притаманні певній групі людей) та індивідуальні риси. Шлях створення літературного типу: - автор спостерігає за конкретним колом людей та виділяє найбільш показові риси, притаманні більшості його представників; - втілює комплекс відповідних рис в одному образі; - наділяє його індивідуальними характеристиками, щоб зробити більш цікавим та життєвим. Наприклад, автор ставить за мету створити тип старанного студента. Після тривалих спостережень за відповідною групою, він робить висновок, що майже всім її представникам властиві такі риси як працьовитість, відповідальність, жага знань тощо. У результаті поєднання цих характеристик в одному персонажі (назвемо його Іванов) виникає тип. Студент Іванов буде водночас і працьовитим, і відповідальним, і зацікавленим в отриманні нової інформації (типові риси старанного студента), а його індивідуальною рисою (яка буде відрізняти його серед інших представників певного кола) за авторським бажанням стане, наприклад, захоплення шахами (адже далеко не всі старанні студенти мають таке хобі).
|
