Правове регулювання готівкових розрахунків

Готівкові розрахунки – це спосіб здійснення розрахунків, за якого платіж проводиться паперовими грошима або металевою монетою. Розрахунки з використанням платіжної картки у законодавстві, як правило, прирівнюються до готівкових розрахунків.

При розрахунках за допомогою готівки не виникає таких яскраво виражених відносин у рамках початкових майнових відносин, як при безготівкових розрахунках. Тут, як правило, нерозривними є процеси передачі товарів і сплати коштів, що робить грошовий платіж органічною частиною еквівалентних відносин. У той же час, діють спеціальні правила документального оформлення процедур приймання-передачі готівки, а також нерозривно пов’язаних з ними операцій зі зберігання, обліку та обігу готівки (касові операції). Це дозволяє розглядати готівкові розрахунки у рамках самостійних правовідносин.

Положення про ведення касових операцій є обов’язковим для всіх суб’єктів господарювання України. Суб’єкти господарювання, які мають поточні рахунки у банках, зобов’язані зберігати грошові кошти на цих рахунках. Отримання готівки проводиться з поточних рахунків у банках за оформленими чековими книжками. Готівка повинна витрачатися виключно на визначену у чеку мету, що не суперечить чинному законодавству України. Суб’єкти господарювання повинні надавати обслуговуючому банку (на його вимогу) платіжні та розрахункові документи, що підтверджують цільове використання готівки. У цьому виявляються контрольні функції банків.

Розрахунки готівкою суб’єктів господарювання між собою, а також з громадянами можуть здійснюватися за рахунок коштів, отриманих з кас банків, а також за рахунок виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) і позареалізаційних надходжень (наприклад, внесок засновників до статутного капіталу підприємства).

Сума платежу готівкою одного суб’єкта господарювання іншому суб’єкту господарювання не повинна перевищувати 10 тисяч гривень протягом одного дня незалежно від кількості платіжних документів. Проте, кількість суб’єктів господарювання, з якими можуть проводитися розрахунки протягом дня, не обмежується. Платежі понад вказану суму повинні здійснюватися виключно безготівковим способом. Дія даного правила не розповсюджується на закупівлі сільськогосподарської продукції, на розрахунки за спожиту електроенергію, на розрахунки з бюджетами, а також на розрахунки суб’єктів господарювання з громадянами.

Якщо здійснюються готівкові розрахунки понад вказані вище суми, то кошти, що перевищують їх, додаються до залишків готівки у касі для подальшого контролю з боку держави. При цьому підприємства зобов’язані дотримуватися ліміту залишку готівки у касі – максимального розміру грошової суми, яка може знаходитися у касі підприємства на кінець дня та встановлена банком відповідно до нормативних актів НБУ з урахуванням особливостей господарської діяльності підприємства (режим і специфіка роботи, віддаленість від банку, розмір касового обігу, графік роботи інкасатора). Сільськогосподарські підприємства самостійно встановлюють собі ліміти каси, але зобов’язані дотримуватися їх протягом року. Ліміт каси не встановлюється фермерським господарствам, що здійснюють виключно операції з сільськогосподарською продукцією, і громадянам-підприємцям.

Формами готівкових розрахунків є: 1) розрахунки з використанням реєстраторів розрахункових операцій; 2) розрахунки з використанням розрахункової книжки; 3) розрахунки з використанням витратного касового ордера; 4) розрахунки з використанням прибуткового касового ордера; 5) розрахунки з використанням товарного чека.