Розрахунки грошових потоків підприємстваЗ Відповідно до Національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку (П(С)БО), господарську діяльність підприємств для потреб організації фінансового менеджменту, обліку, а також формування та оприлюднення публічної фінансової звітності, поділяють на: - основну діяльність (операційну); - інвестиційну діяльність; - фінансову діяльність. За цими видами діяльності для зручності класифікують грошові потоки (рис. 9.1). Щоб розрахувати грошові потоки по зазначених напрямах, необхідно визначити які господарські операції підприємства відносяться до операційної, інвестиційної та фінансової діяльності.
Рис. 9.1. Грошові потоки підприємства за видами діяльності й джерелами формування Операційна діяльність суб’єкта господарювання являє собою основну діяльність підприємства, а також будь-які інші види діяльності, які не можуть бути віднесені до інвестиційної або фінансової діяльності. Визначення абсолютної величини операційного грошового потоку є важливою кількісною характеристикою господарської діяльності підприємства. Ця величина є основою для розрахунку як чистого грошового потоку, так і більшості фінансових показників та коефіцієнтів, що використовуються для потреб управління грошовими потоками. Грошовий потік від операційної діяльності має розглядатися як основне джерело фінансового забезпечення підприємства. Тому однією з ключових характеристик ефективно функціонуючого підприємства є наявність протягом тривалого періоду позитивного операційного грошового потоку із відносно стабільною абсолютною величиною. При цьому високий рівень абсолютної величини операційного грошового потоку має розглядатись як позитивне явище. Операції, пов’язані з інвестиційною діяльністю суб’єкта господарювання, ведуть до зміни, як правило, абсолютної величини або ж структури першого розділу активу балансу підприємства – необоротних активів. Типовими прикладами таких операцій можуть бути: 1) придбання та введення в експлуатацію виробничого обладнання; 2) придбання нематеріальних активів; 3) здійснення дезінвестицій (дезинвестиції – повернення (вивільнення) заморожених у конкретних майнових об’єктах фінансових засобів. Д. можуть здійснюватись шляхом реалізації чи ліквідації фінансових інвестицій, необоротних активів, майнових комплексів); 4) придбання ринкових цінних паперів і, відповідно, отримання пасивного (відсотки або дивіденди) чи активного доходу; 5) фінансування та отримання доходів від спільної діяльності. Абсолютна величина інвестиційного грошового потоку здебільшого має від’ємне значення, оскільки доходи від інвестиційної діяльності, як правило, не перекривають потреби підприємства в інвестиційному капіталі, насамперед, потреби на фінансування реальних інвестицій. Фінансова діяльність суб’єктів господарювання визначається як сукупність господарських операцій, які ведуть до зміни величини та / або складу власного і позикового капіталу. Тобто, фінансова діяльність спрямована на кількісну та / або якісну зміну пасивів підприємства з метою покриття потреб у капіталі. Типовими прикладами таких операцій, які належать до фінансової діяльності підприємства, можуть бути: 1) емісія корпоративних прав та обслуговування вторинного обігу акцій; 2) отримання банківського кредиту та його погашення; 3) розміщення корпоративних облігацій та обслуговування їх обігу; 4) отримання безповоротної фінансової допомоги; 5) лізингове фінансування придбання основних засобів; 6) викуп корпоративних прав власної емісії. Фінансовий грошовий потік має розглядатися як коригуючий механізм формування фінансового забезпечення потреби підприємства у капіталі для фінансування операційної та інвестиційної діяльності. Як правило, його формування не характеризується стабільністю. Перманентність формування позитивного грошового потоку від фінансової діяльності свідчить про стійку залежність підприємства від зовнішнього фінансування. У випадку, коли таким зовнішнім джерелом є позиковий капітал, постає питання щодо фінансової стійкості підприємства. Ключовим елементом структурування грошових потоків є розрахунок чистого грошового потоку, що являє собою зміну абсолютної величини грошових коштів, які перебувають у розпорядженні підприємства, за певний період. Загальна сума чистого грошового потоку розраховується за формулою: ЧГПп = ЧГПо + ЧГПі + ЧГПф, (1) де ЧГПп – загальна сума чистого грошового потоку за період, що розглядається, тис. грн., ЧГПо – сума чистого грошового потоку по операційній діяльності, тис. грн. ЧГПі – сума чистого грошового потоку підприємства по інвестиційній діяльності, тис. грн., ЧГПф – сума чистого грошового потоку по фінансовій діяльності, тис. грн. Для оцінки операційного грошового потоку на практиці використовується один із двох методів – прямий або непрямий метод. Загальна формула, за якою здійснюється розрахунок чистого грошового потоку по операційній діяльності прямим методом, наступна: ЧГПо = РП + ІНо – Зтм – ЗПп – ППб – ППпф – ІВо, (2) де РП – сума грошових коштів, отриманих від реалізації продукції, тис. грн., ІНо – сума інших надходжень грошових коштів у процесі операційної діяльності, тис. грн., Зтм – сума грошових коштів, виплачених за придбання матеріальних цінностей у постачальників, тис. грн., ЗПп – сума заробітної плати, виплаченої персоналу, тис. грн., ППб – сума податкових платежів, перерахована до бюджету, тис. грн., ППпф – сума платежів, перерахована у позабюджетні фонди, тис. грн., ІВо – сума інших виплат грошових коштів в процесі операційної діяльності, тис. грн. Операційний чистий грошовий потік (CASH-FLOW) можна розглядати як критерій оцінювання внутрішнього потенціалу фінансування підприємства. Його достатній розмір створює сприятливі передумови для залучення фінансових ресурсів із зовнішніх джерел. Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку рекомендує використовувати прямий метод розрахунку операційного грошового потоку, що дає змогу забезпечити більшу інформаційну прозорість і використовувати елементи такого розрахунку для потреб фінансового моделювання. Непрямий метод розрахунку передбачає коригування абсолютної величини прибутку підприємства до оподаткування на величину впливу не грошових (немонетарних) операцій у рамках операційної діяльності суб’єкта господарювання. Його використання є обов’язковим при складанні публічної фінансової звітності вітчизняними підприємствами (форма № 3).
|
