Глава 16. ЗМІШАНІ ПОДАТКИ В ПОДАТКОВІЙ СИСТЕМІ УКРАЇНИ 447ми користання їх у різних за потенціалом та умовами адміністративно-територіальних утвореннях, що гарантує стабільність податкових надходжень. Так, унаслідок багатовікової еволюції у Західній Європі склалася розгалужена система місцевих податків і зборів, ознакою якої є їх численність. Наприклад, у Бельгії запроваджено 100 місцевих податків і зборів, в Італії — 70, у Франції — понад 50. Особливістю місцевих податків і зборів є їх регресивність, коли їх частка відносно сукупного розміру доході в зменшується, якщо доходи зростають. Водночас деякі краї-11 и щодо головних місцевих податків застосовують прогресивні ставки оподаткування. Така ситуація склалася, скажімо, у Фінляндії, Норвегії, Іспанії, Швеції, Швейцарії при оподаткуванні особистого майна громадян. Місцеве оподаткування є складовою системи оподаткування. Уся система фінансування виробничої й соціальної інфраструктури, підготовки й перепідготовки робочої сили, комупальпо-побутового обслуговування діє переважно через місцеві органи самоврядування1. Саме тому місцеві податки нерідко відіграють визначальну роль із-поміж інших дохідних джерел місцевих бюджетів. Особливо високий показник формування за їх рахунок комунальних доходів у США — до 70%, у Швеції — 61%, у Швейцарії — 46%, у Франції — 36%, в Іспанії — 31%. Проте існують і країни з низькою питомою вагою місцевих податків у структурі відповідних бюджетів: Нідерланди — 5%, Греція — 2%, Угорщина — 4%, Болгарія — 1%. В Україні в середньому цей показник становить 2%2. У нашій державі види місцевих податків і зборів, їх граничні розміри та порядок обчислення визначає Декрет Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки і збори» від 20.05.1993 р. № 56-93 (зі змінами), що базується на положеннях ст. 15 ЗУ «Про систему оподаткування». Згідно зі ст. 15 Закону, уповноваженими на встановлення місцевих податків і зборів є сільські, селищні та міські ради. Виняток — збір за проїзд територією прикордонних областей авто- 1 Кофлан В. М. Правові аспекти місцевого оподаткування зарубіжних 2 Наприклад, див.: Місцеві фінанси и Україні: праповг рсгу.і....... іапня. К.: Дакор, 2007. - С. 168.
транспорту, що прямує за кордон. Його встановлюють обласні ради. Органи місцевого самоврядування самостійно запроваджують і визначають порядок сплати місцевих податків і зборів відповідно до переліку та в межах установлених граничних розмірів ставок. У рамках своєї компетенції вони мають також право запроваджувати пільгові податкові ставки, скасовувати деякі місцеві податки і збори або звільняти від їх сплати певні категорії платників та надавати відстрочку щодо сплати місцевих податків та зборів. При цьому в обов'язковому порядку мають справлятися на території відповідної територіальної громади комунальний податок та збори за паркування автотранспорту, ринковий, за видачу ордера на квартиру, за видачу дозволу на розташування об'єктів торгівлі та сфери послуг, із власників собак. Законодавство встановлює загальні правові засади справляння місцевих податків і зборів. Серед них два податки — з реклами та комунальний і 12 місцевих зборів. Об'єктом податку з реклами є вартість послуг за встановлення й розміщення реклами. Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про рекламу» від 03.07.1996р., реклама— це спеціальна інформація щодо осіб або продукції, яка поширюється у будь-якій формі або в будь-який спосіб із метою прямого чи опосередкованого отри маї 11 ія прибутку1. Платниками податку з реклами є юридичні особи та громадяни. Його сплачують з усіх нидів оголошень і повідомлень, які передають інформацію з комерційною метою з допомогою засобів масової інформації— преси, телебачення, афіш, плакатів, рекламних щитів, інших технічних засобів, майна та одягу на вулицях, магістралях, майданах, будинках, транспорті й в інших місцях. Граничний розмір податку з реклами не може перевищувати 0,1% вартості послуг за розміщення одноразової реклами та 0,5% за розміщення реклами на тривалий час. Оплату здійснюють за рахунок собівартості продукції (робіт, послуг) або з особистих коштів. Податок із реклами сплачується під час оплати послуг за встановлення чи розміщення реклами. Його отримують реклам- ' ЗУ «Про рекламу» від 03.07.1996 р. № 270/96-ВР // Відомості Всрхон-іюї Ради України (ВВР). - 1996. - № 39. Ст. 181 (зі змінами).
|
