Верхня ланка (верхній плейстоцен).

Микулинский обрій (міжльодовиковий) включає алювіальні, озерні, болотні й морські відкладання, що утворювалися після отступания льодовиків московського заледеніння 120-110 тис. років тому.

В області розвитку позднеплейстоценовых заледенінь відкладання розділяють московську й калінінську морени.

У стратотипическом розрізі обрію озерно-болотні відкладання представлені глинами, пісками, гиттией потужністю 10 м. Вони містять пилок дуба, граба, ліщини й ін.

У ЮЗ частини льодовикової області серед лессовидных суглинків, що перекривають вододіли, широко розвинені микулинские поховані ґрунти, що ставляться до лісового типу.

Поза зоною покривного заледеніння микулинский обрій найчастіше представлений аллювием, що складають нижні частини других надзаплавних терас у річкових долинах – це шаруваті піски й супеси, часто із прослоями торфу, із гравієм, дрібною галькою; потужність – перші метри.

Валдайський надобрій. Калінінське (ранневалдайское - 50-60 тис. років) і осташковское (поздневалдайское - 20 тис. років) заледеніння часто розглядають як єдине валдайської заледеніння. Воно було набагато менше московського. Виділялося кілька льодовикових потоків, що рухалися по зниженнях рельєфу й річковим долинам. Отступание льодовика було нерівномірним, у результаті чого утворювалося 6-7 великих стадіальних морен, що виділяються в рельєфі у вигляді високих гряд.

Валдайський льодовиковий рельєф має свіжий вигляд. Безліч моренних гряд, пагорбів, озов і камов розвинене на всієї площад колишнього льодовикового покриву. На Скандинавському щиті розташовувалася область экзарации, де збереглася безліч баранячих чіл і западин виорювання.

Морени калінінського й осташковского заледенінь складаються з темно-сірих і червоно-бурих суглинків і глин, що містять велику кількість валунів і брил, а також оттрженцев. Потужність морен звичайно 10-15 м, у крайових грядах збільшується до 40-45 м.

У кінців крайових морен валдайського заледеніння широко розвинені зандровые рівнини й озы, а також льодовиково-озерні відкладання, що складають ками й стрічкові глини.

Південніше границі поширення льодовикового покриву відкладання, що утворювалися в льодовикову епоху, представлені аллювием верхніх частин I і II надзаплавних терас, а також лессовидными суглинками, що перекривають вододіли й поверхні високих терас.

Средневалдайский (молого-шекснинский) обрій (50-23 тис. років) формувався між калінінським і осташковским заледеніннями.

У нього входять алювіальні, аллювиально-озерні й болотні відкладання. Алювіальні відкладання розвинені південніше осташковской морени, складають нижні частини перших надзаплавних терас пости всіх рік і містять залишки теплолюбних рослин. Озерні й болотні опади представлені переважно глинами й торфом потужністю 10-20 м.

До півдня від границь осташковского заледеніння формувалися ґрунти, розвинені на різні по генезису відкладаннях.