Заплава й русло ріки.

У долинах рік платформних областей заплави звичайно аккумулятивные й добре розвинені. Їхня поверхня звичайно складає заплавний аллювий Він підстилається русловим аллювием. На поверхні заплави збереглися староріччя, у яких накопичується старичный аллювий. Релікти прадавніх русявів представлені серповидно вигнутими заболоченностями й старичными озерами або лінійно витягнутими напівізольованими протоками - притеррасными й прирусловими. Найбільш молода ділянка заплави – прируслової вал. Заплава обмежена схилами терас, покритих чохлом коллювия, що сполучається з відкладаннями заплави.

Залежно від енергії потоку може происхдить врізання русла або перенос усієї товщі або верхньої частини аллювия. Рухливу частину аллювия М.Ю.Білібін назвав активним шаром. При переміщенні русла від одного борту долини до іншого активний шар перебуває в русі; меандр, що рухається, розмиває прадавній заплавний аллювий.

Найпоширеніші меандрирующие ріки. Існує межа росту закрутів, що залежить від маси води й швидкості плину. Тому кожна ріка характеризується певною шириною меандрового пояса.

В асиметричних перетинах русла відбувається активний розмив крутого схилу при спадному русі води й відкладання часток на протилежному пологому схилі в умовах висхідного руху. У симетричних перетинах розмив схилів рівномірний.

У поздовжньому профілі русла меандрирующих рік спостерігається чергування плесовых балок і перекатів. Приблизно в центральній частині цих нерівностей проходить стрижень. Плесовые балки тяжіють до ввігнутого розмивного схилу русла. Напроти формуються прируслові обмілини, складені добре сортованим матеріалом, принесеним донними плинами із пристрежневой частини русла й формуючим піщані хвилі, вигнуті в плані, що й примикають друг до друга. Висота піщаних гряд – до перших метрів, довжина до 40-50 м. У руслі меандрирующих рік при уменьшени ухилу русла й звивистості можуть виникати намивні острови.

Фуркация, або розгалуження русла, зустрічається в рівнинних і гірських рік. Вона спостерігається на відрізках долини з більш широким і плоским дном при відносно прямолінійних обрисах русла й заплави, і супроводжується різким зменшенням швидкості плину. У руслі ріки, що випробовує фуркацию виділяються головні й другорядні протоки, розділені серіями островів. Острови переміщаються вниз за течією, змінюючи обрису. Їхня поверхня може бути складена русловим аллювием або перекрита заплавним аллювием і перетинається дрібними протоками, що формуються при підвищенні й спаді рівня паводкових вод у руслі.