Підприємництво та власність, її різновиди

Підприємець – одна з визначальних постатей в економіці, яка діє за принципами ринкових відносин.

Поняття “підприємництво” надзвичайно містке. В ньому переплітається сукупність економічних, юридичних, політичних, історичних і психологічних відносин.

А. Сміт, один з тих, хто заклав теоретичні підвалини підприємництва, розглядав підприємця як власника. Саме цим визначаються його дії в економічному житті, мотивація, поведінка, психологія.

Свою діяльність підприємець (особливо висококваліфікований) спрямовує на виготовлення не товарів-аналогів, а виробів, що мають якісно нові риси.

Поняття “підприємець” часто вживають як синонім таких понять; “господар”, “бізнесмен”. Людина, яка організувала своє діло і веде його, називають саме одним з цих понять.

Сутність підприємництва глибше розкривається через його основні функції – творчу, ресурсну, організаційну.

Творча функція підприємництва полягає у сприянні генеруванню та реалізації нових ідей, здійсненню техніко-економічних, наукових розробок, проектів, що пов’язані з господарським ринком.

Ресурсна функція підприємництва передбачає, що воно націлене на ефективніше використання матеріальних, трудових, фінансових та інформаційних ресурсів з урахуванням досягнень науки, техніки, управління і організації виробництва.

Організаційна функція підприємництва зводиться до поєднання ресурсів виробництва в оптимальних пропорціях, здійснення контролю за використанням їх.

Функції підприємництва розкривають специфічний господарсько-організаційний талант який притаманний підприємцю, виділяють його як особистість, яка має певний тип мислення, що відрізняється від усталеного, звичайного.

Бізнес – це будь-який вид безпосередньої діяльності з метою отримання доходу, який передбачає залучення власних коштів або участь, опосередковану в такій діяльності шляхом вкладення у справу власного капіталу. Бізнес передбачає повну самостійність у прийнятті господарських рішень та відповідальність за їх результати.

Підприємницька діяльність здійснюється від імені і під майнову відповідальність певними суб’єктами.

Суб’єктами підприємництва (підприємцями) можуть бути: громадяни України, інших держав, не обмежені законом у правоздатності, юридичні особи всіх форм власності.

Громадяни або фізичні особи (окремі індивідууми) виступають у цій якості як:

а) організатори індивідуального виробництва, на якому застосовуються засоби виробництва, що належать йому, використовується власна праця;

б) організатори виробництва, де застосовують власний капітал, найману працю.

Юридичні особи (товариства [акціонерні], кооперативи, спільні підприємства, різні асоціації, об’єднання), як суб’єкти підприємницької діяльності займаються діяльністю у вищих масштах з обов’язковим залученням найманої робочої сили.

Відповідно до Закону України “Про підприємництво” не дозволяється займатися підприємницькою діяльністю таким категоріям громадян:

- військовослужбовцям; службовим особам органів прокуратури, суду, державної безпеки, внутрішніх справ, державного арбітражу, державного нотаріату, а також органам державної влади і управління, які покликані здійснювати контроль за діяльністю підприємств;

- особам, які мають непогашену судимість за крадіжки, хабарництво, інші кримінальні злочини.

Обмежуючим фактором підприємницької діяльності є і капітал, який створює передумови для того, щоб стати реальним суб’єктом підприємництва.

Об’єктом підприємництва є певний вид діяльності (виробництво, торгівля, інноваційна справа, посередництво, операції з цінними паперами та інтелектуальною власністю), який матеріалізується у вироблюваній продукції (послугах, інформації). Визначальним критерієм тут є не сфера, а зміст діяльності.

За формами власності та організацією можна виділити такі основні види підприємництва:

- індивідуальні, засновані на приватній власності фізичної особи та її праці (фермери, ремісники без постійно застосованої найманої праці);

- сімейні, які ґрунтуються на приватній власності громадян – членів однієї сім’ї з можливістю використання найманої робочої сили;

- приватні або партнерські зі створенням юридичної особи і обмеженою відповідальністю (малі підприємства, товариства, кооперативи, що, як правило, користуються найманою працею);

- акціонерні, засновані на власності акціонерів (власників цінних паперів – індивідуумів [фізичних осіб], юридичних осіб);

- орендні, які беруться за відповідну плату за певний час у користування, що дає їм право бути власником результатів праці, доходів та на розпорядження майном;

- інноваційні, діяльність яких передбачає використання інтелектуальної власності;

- спільні, що створюються об’єднанням майна різних власників.

Перелічені види підприємницької діяльності можна об’єднати у три групи: одноосібне володіння, товариство, корпорація.

При цьому слід зазначити, що власність визначається як система об’єктивних відносин між людьми, що історично змінюються в процесі виробництва, розподілу, обміну, споживання і характеризуються привласненням засобів виробництва і предметів споживання.

В Україні виділяють державну, комунальну (муніципальну) і приватну власність.

Приватною власністю визнається і будь-яка спільна, колективна власність. Право на приватну власність надано усім громадянам України. Її недоторканість і право успадкування гарантується законом і забезпечується судовим захистом. Кожному громадянину надано право охорони своєї власності усіма законними засобами.