Сутність, структура та механізм ринку. Ринкова економікаСутність сучасного ринку визначається як сукупність економічних відносин між домашніми господарствами, різними типами фірм і організацій, перш за все крупними компаніями, і державою, включно з наднаціональними органами, з приводу купівлі-продажу товарів і послуг в сфері обігу, а також механізм реалізації таких відносин у відповідності з законами товарного виробництва і грошового обігу. Формула ринку: Т, ц ® Г ® Тн, цн, де: Т – товар; ц – ціна товару Г – гроші; Тн – товар новий; цн – ціна нова. Ринкова економіка – це система товарно-грошових виробничих відносин і ринкових механізмів їх реалізації. Ринкова економіка спирається на принципи: - свободи діяльності (економічної, господарської, підприємницької), особи, сім'ї, соціальної групи; - вільного ціноутворення (ціна формується в результаті попиту і пропозиції; ринкові ціни об'єктивні, тому є вимірювачами грошової вартості продукції); - пріоритету споживача (споживач виступає основним замовником або покупцем на ринку товарів, послуг, робіт); - відкритості економіки (економіка не має меж щодо спілкування продавців і покупців на різних ринках за їх видами); - договірних (контрактних) відносин (розвиток горизонтальних зв'язків, тобто створення різних організаційно-правових форм господарювання, взаємовідносин); - державного регулювання ринку та ринкових відносин (податкове, фінансово-кредитне, трудове законодавство, цінове обмеження, антимонопольні заходи). Вимоги до функціонування ринку: - реалізація різноманітних форм власності та їх рівноправність; - створення ринкової інфраструктури; - вільна конкуренція – основна регулююча та контролююча сила у ринковій економіці. Удосконаленим ринком вважається такий, на якому встановлюється одна і та ж ціна на один і той же продукт в один і той же час. Умови функціонування ринку: 1. Розподіл праці і спеціалізація. 2. Достатня місткість ринку (платоспроможний попит). 3. Здатність цін динамічно змінюватись під впливом попиту і пропозиції. 4. Вільний обмін товарами і послугами. 5. Конкуренція товаровиробника, боротьба за покупця. 6. Розвинута кредитно-грошова система. Функції ринку: - регулююча (регулює виробництво товарів та послуг); - контролююча (визначає суспільну значимість виробленого продукту та витрат праці на його виготовлення); - розподільна (встановлює необхідні відновлювальні пропорції, забезпечує збалансованість економіки); - стимулююча (стимулює зниження індивідуальних витрат праці, підвищення продуктивності праці, використання нової техніки); - інформаційна (інформує про стан господарського життя). Структура ринку - це сукупність окремих ринків в межах національної економіки, чи внутрішнього ринку, а також в межах світового господарства та його окремих регіонів, їх взаємозв'язок та взаємодія між ними. Ринок інтелектуальної власності – це ринок інтелектуальних продуктів у вигляді патентів, ліцензій, "ноу-хау" та інших видів інтелектуальної власності. З розвитком ринкових відносин поширюється перелік результатів інтелектуальної власності, а також формується новий, суто економічно-фінансовий підхід до цього виду продукту, який в умовах товарно-грошових відносин набуває ознаки товару або капіталу. У вигляді ринкових відносин ринок пронизує всі клітини економічного організму. Відмічають такі види ринків: - за територіальним принципом: місцевий, національний (внутрішній) ринки; світовий (зовнішній) ринок; - за укрупненими позиціями: ринок факторів виробництва; ринок товарів і послуг; - за більш, детальною структурою ринку: 1) ринок споживчих товарів, послуг, приміщень, будинків і споруд невиробничого призначення; 2) ринок засобів виробництва і виробничих видів діяльності; 3) ринок грошей, валюти, цінних паперів; 4) ринок праці, робочої сили, робочих місць; 5) ринок інформації, інтелектуального продукту, інновацій, "ноу-хау", сучасних технологій; - в залежності від ринкового середовища: ринок чистої конкуренції й олігополістичний ринок. Функціонування ринкової системи здійснюється із застосуванням механізму, як писав А. Сміт, "невидимої руки". Теорія "невидимої руки" дозволяє зрозуміти, як у процесі балансування окремих ланок ринкового механізму вирішуються питання щодо кількості виробництва продукції, номенклатури товарів; складу факторів виробництва, динаміка яких розвивається відповідно до закону попиту, пропозицій та закономірностей ринкового ціноутворення, що випливають з нього; як збалансованість ринкової системи забезпечує досягнення народногосподарського оптимуму і яким чином наслідки можуть викликати стан дисбалансу. При всій різноманітності та багатогранності ринків дія окремих із них взаємозв'язана і узгоджена з іншими. Оптимальне функціонування ринкової системи передбачає органічну цілісність і взаємозв'язок усіх її складових елементів. Кожному аспекту відповідають певні характеристики, закони розвитку, специфіка взаємодії і взаємовпливу. Слід також враховувати й те, що на ринку можливо зустріти єдиного виробника, який панує на ринку, а також тисячі фірм, кожна з яких поставляє на ринок незначну частку продукції. Між цими крайностями розміщується безліч різноманітних ринкових структур. Економісти виділяють чотири види ринкових ситуацій: 1) чисту конкуренцію, 2) чисту монополію, 3) монополістичну конкуренцію 4) олігополію. Ці чотири моделі ринку відрізняються між собою кількістю фірм у галузі незалежно від того, є продукція стандартизованою чи диференційованою, і наскільки легко або важко новим фірмам увійти в галузь.
|
