Актуальність проблеми злочинності

Злочинність – відносно поширене, статично стійке соціальне явище, форма поведінки, що відхиляється і яка представляє собою суспільну небезпеку.

Зважаючи на складні та неоднозначні процеси, що відбуваються в українському суспільстві, злочинність продовжує існувати і створювати значні проблеми трансформаційним процесам, які динамічно розвиваються у країні. Соціальна нестабільність, кризові явища провокують зростання злочинності. Про наявність значного рівня злочинності в Україні свідчать цифри: в 1987 р. зареєстровано 237 821 злочин, в 1992 р. – 480 478, а в 1997 р. – майже 590 тис. В Україні щорічно близько 11 тис. дітей скоюють суспільно небезпечні діяння до досягнення віку, з якого можлива кримінальна відповідальність [6].

Згідно з опублікованими розрахунками коефіцієнти інтенсивності злочинів в Україні протягом 12 років, починаючи з 1986 року, на 100 тис. населення наступні: у 1986 р. – 488, у 1987 р. – 484, у 1988 р. – 473, у 1989 р. – 623, у 1990 р. – 718, у 1992 р. – 921, у 1993 – 1 033. у 1994 р. – 1 096, у 1995 р. – 1 241, у 1996 р. 1 202, у 1997 р. –1 159. Кількість злочинів в Україні в 1997 р. у порівнянні з 1986 роком збільшилася у 2,4 рази, а щорічний приріст її склав 15%. Піки сплесків злочинності спостерігалися у 1989 р., 1990 р. та 1991 роках. У 2001 році у 184 спеціальних закритих установах знаходилося 216 тис. засуджених. Серед осіб, які скоїли злочини у 2003 році понад 50% молоді люди віком до 30 років.

Застосовуючи кримінологічні ознаки – мотиви і засоби вчинення злочинів їх можна розподілити на чотири блоки:

1. загально кримінальна корислива злочинність (крадіжки, шахрайства, грабежі, розбої, вимагання тощо);

2. агресивна некорислива злочинність (умисні вбивства, тілесні ушкодження, зґвалтування, хуліганство тощо);

3. економічна злочинність (розкрадання, хабарництво та інші прояви);

4. неагресивна і некорислива злочинність, яка відображає правовий нігілізм, свавілля та необачливість правопорушників (необережна злочинність, дезертирство, аварії на виробництві та транспорті).

Крадіжки є найбільш поширеним злочином. Їх питома вага серед усіх зареєстрованих злочинів у 1986 р. складала 16,5%, у 1992 р. – 58,1%. У 2000 р. цей показник зменшився до 37,6%.

Серед надзвичайно небезпечних злочинів особливе місце займає наркобізнес, оскільки він не лише є традиційним джерелом надприбутків тіньової економіки, але й тісно пов’язаний з загально кримінальною злочинністю та значно шкодить здоров’ю населення, особливо молоді. Кількість зареєстрованих наркозлочинів у 1999 р. складала 38 203, у 2002 р. – 38 286, у 2001 р. – 39 940, у 2002 р. – 42 589, у 2003 р. – 45 554 [26].

Крім того, значною залишається так звана латентна або прихована злочинність. На її подолання спрямовані значні фінансові, кадрові, матеріальні зусилля, які поки що, на жаль, помітних результатів не принесли.

В силу різних обставин все більше молодих людей притягаються до адміністративної та кримінальної відповідальності, що є вкрай тривожним сигналом для суспільства та органів державної влади. Проблема залишається актуальною ще й тому, що кількість засуджених підлітків та молоді складає понад 50% від загальної кількості засуджених. Кожен другий злочин неповнолітніх – тяжкий. Зростає злочинність серед дівчат. На 20% зросла рецидивна злочинність. До 70% молодих людей, які скоїли протиправні дії, перебували у нетверезому стані. Майже 40% підліткових правопорушень мають груповий характер. Змінилася соціальна характеристика і структура злочинних підліткових угрупувань. Сьогодні їх чисельність складає не 3-5, а 100 і більше чоловік.

З кожним роком злочинність набуває все більшого розмаху. У світі від злочинних діянь гине щоденно тисячі людей. Тільки в Україні від рук злочинців щоденно гине 12 чоловік. Сьогодні кожен третій злочин скоюється раніше судимою особою, кожен п’ятий – у стані алкогольного сп’яніння, кожен сьомий – наркозалежними.

Складна економічна та фінансова ситуація в країні, політична нестабільність, відсутність чіткої ідеологічної лінії у державі, цілеспрямованого національного виховання, значний занепад духовних цінностей у певної кількості населення, поширення кримінальної романтики та субкультури засобами масової інформації, радіо, телебаченням напряму сприяють формуванню девіації та деліквентності серед молоді. Це підтверджує своїми дослідженнями А.В. Камбур, який говорить про те що, у нинішній час «мінливість і динамічність життя, політичні та економічні нововведення суттєво змінюють буденність як самих людей, так і груп, соціумів», а також «специфічною особливістю реформ в Україні є те, що надто велика кількість змін у соціальному житті населення відбувається в історично короткий відрізок часу. Швидкість змін в оточуючому середовищі (не лише соціальному, а й природному), їхня чисельність, на наш погляд, вже зараз перевищує адаптаційні можливості людини» [7, с. 3]. Камбур А.В. Соціальна адаптація особистості в суспільстві перехідного типу: зміна ціннісних пріоритетів / Автореф. дис… на здобуття наукового ступеня канд. соціологічних наук: 22.00.04 – спеціальні та галузеві соціології. – Запоріжжя, 2007. – 12 с.

 

Зважаючи на те, що молодь не може адекватно зорієнтуватися у суспільних процесах її частина стає на шлях девіантності. За М. Роммом соціальна адаптація особистості – це процес перетворення чи інтерпретації об’єктивного соціального світу, свого місця в цьому світі та суб’єктивного образу цього світу в собі.

В.О. Довгополюк звертає увагу на той факт, що окремим критерієм диференціації соціальної девіантності у молодіжному середовищі виступають мотиви відхилення від соціальних норм: корисливі мотиви лежать в основі відхилень у поведінці, пов¢язаної з матеріальною сферою життєдіяльності; мотиви помсти, неприязні, розходження у політичних поглядах зумовлюють агресивні типи соціальної девіантності, які проявляються у найрізноманітніших формах і варіантах; диференціація соціальної девіантності у молодіжному середовищі здійснюється також за індивідуальними біо-соціо-психологічними особливостями індивіда [5, с. 13].

Отже, актуальність боротьби зі злочинністю залишається високою. Кількість протиправних дій скоєних молодими людьми складає половину всіх злочинів в країні. Відсутність перспектив, вседозволеність, слабка участь державних органів влади у турботі про виховання підростаючого покоління, економічні негаразди, нівелювання значимості освіти у суспільстві, активний прояв і пропаганда кримінальної субкультури і є тими факторами, які прямо та побічно сприяють поширенню злочинності у суспільстві.