Програма роботи. 2.1 Вивчити методику іспитів електричної міцності твердих діелектриків.2.1 Вивчити методику іспитів електричної міцності твердих діелектриків. 2.2 Визначити електричну міцність дослідних зразків. 3 Вказівки з підготовки до лабораторної роботи
При підготовці до лабораторної роботи необхідно: 3.1 Вивчити теоретичний матеріал [3 c.166-170, 7.с532-545]. 3.2 Відповісти на контрольні запитання. 4 Загальні дані Значення напруженості електричного поля, при якому у діелектрика відбувається пробій, називають електричною міцністю діелектрика Епр., а відповідну напругу називають напругою пробою Uпр.. Пробоєм діелектрика називають явище, яке призводить до втрати діелектриком його електроізоляційних властивостей з утворенням каналу високої провідності. Спроможність електроізоляційних матеріалів протистояти пробою називають електричною міцністю. Електрична міцність є одним із параметрів електроізоляційного матеріалу і залежить від однорідності поля, часу находження під напругою, виду напруги, частоти, температури, вологості діелектрика, товщини діелектрика. Електрична міцність ряда електроізоляційних матеріалів може бути підвищена за рахунок просочування їх маслами, лаками, компаундами. Для забезпечення надійності роботи електричних установок робоча напруга Uроб. електроізоляційних матеріалів повинна бути значно нижче напруги пробою Uпр.
де h – товщина діелектрика у місці пробою. На місці пробою діелектрика виникає канал пробою, у якому можуть залишатися речовини розпаду, тому властивості твердих матеріалів після зняття напруги не відновлюються. Електричну міцність діелектриків визначають на установці (рисунок 1) при частоті 50 Гц. Зразки для визначення електричної міцності твердих діелектриків у однорідному полі виконують у виді квадратних або круглих пластин із сферичними ямками і циліндричними вирізами відповідно ГОСТ 6433-78. Товщина слою діелектрика у місці пробою повинна бути не більше 2 мм, радіус кривизни половина діаметру електрода (рисунок 2). Електричну міцність шаруватих електроізоляційних матеріалів вздовж шару визначають за допомогою зразків із отворами (рисунок 3). Діаметр електродів повинен складати 5 мм, матеріал – латунь, мідь, неіржавіюча сталь.
Рис. 6 Схема установки для виміру напруги пробою твердих діелектриків: 1,3 – електроди; 2 – дослідний зразок діелектрика
Рис. 7 Зразок твердого діелектрика для визначення електричної міцності у однорідному полі
Рис. 8 Зразок шаруватого діелектрика для визначення електричної міцності вздовж шару 5 Вказівки по виконанню роботи 5.1 Скласти схему (рисунок 1) дослідної установки. 5.2 Вивчити правила безпеки при роботі на установках високої напруги. 5.3 Включити установку до роботи. 5.4 Плавно підвищувати напругу зі швидкістю 1 кВ/с, час підвищення напруги неменше 10 с. У момент пробою діелектрика записати показання вольтметра і амперметра. Для кожного зразку виміряти напругу пробою не менше трьох разів і взяти середнє значення. 5.5 Обрахувати електричну міцність діелектрика. 5.6 Дані вимірів і розрахунків занести у таблицю 1. Таблиця 1 - Результати експериментальних даних лабораторних досліджень
6 Вказівки по оформленню звіту Звіт повинен містити: 6.1 Схему підключення експериментальної установки. 6.2 Таблицю результатів досліджень. 6.3 Висновок 7 Контрольні запитання 7.1 Що називається електричною міцністю діелектрика? Одиниця виміру. 7.2 Від яких факторів залежить електрична міцність діелектрика? 7.3 Що називають напругою пробою? В яких одиницях вона вимірюється? 7.4 Який взаємозв’язок між електричною міцністю і напругою пробою? 7.5 Чому у твердих діелектриків, які просочені електроізоляційними рідинами, підвищується електрична міцність?
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ 1. Пястолов А.А., Мешков А.А., Вахромеев А.П. Монтаж, експлуатация и ремонт электрооборудования.М.:Колос, 1981.- 335 с. 2. Богородицкий Н.П., Пасынков В.В., Тареев Б.Н. Электротехнические материалы. - Л.: Энергоиздат, 1985.- 304 с. 3. Конструкционные и электротехнические материалы: Учеб. Для учащихся электротехн. спец. техникумов / В.Н. Бородулин, А.С. Воробьев, С.Я. Попов и др.; Под ред. В.А. Филикова. – М.: Высш. шк., 1990. – 296 с. 4. Электрические измерения. Учебник для вузов. Изд. 4-е. Под редю А.В. Фремке. Л., «Энергия», 1973. – 424 с. 5. Е.И. Забокрицкий, Б.А. Холодовский, А.И. Митченко Справочник по наладке электроустановок и электроавтоматики. – Киев: Наукова думка, 1985. –702 с. 6. Справочник по электротехническим материалам. В з-х т. Под ред. Ю.В. Корицкого и др. Т. 1. Изд. 2-е переаб. Л., «Энергия», 1974. – 584 с. 7. Справочник по электротехническим материалам. В з-х т. Под ред. Ю.В. Корицкого и др. Т. 2. Изд. 2-е переаб. Л., «Энергия», 1974. – 616 с. 8. Справочник по электротехническим материалам. В з-х т. Под ред. Ю.В. Корицкого и др. Т. 3. Изд. 2-е переаб. Л., «Энергия», 1976. – 896 с. 9. Справочник по электротехническим материалам /Под ред. Ю.В. Корицкого, В.В. Пасынкова, Б.М. Тареева Т. 3. – 3-е изд. Перераб. Л.: Энергоатомиздат, 1988. – 728 с. 10. Электротехнический справочник: в 3 т. Т.1 Общие вопросы. Электртехнические материалы / под общ. ред. Профессоров МЭИ В.Г. Герасимова и др. – 7-е изд. – М.: Энергоатомиздат, 1985. – 448 с. 11 Арзамасов В.Н. Материаловедение.- М.: Машиностроение, 1986. – 383 с. Додаток А Таблиця 1 - Одиниці основних електричних та магнітних величин
Додаток Б
Рисунок 1 - Характеристики намагнічування трансформаторів струму різних типів Додаток В Таблиця 1 - Латинський та гречеський алфавіти
|
