Яким чином можна забезпечити партнерські стосунки сім’ї та соціального працівника у соціальному супроводі?

У соціальній роботі практикуються різні форми роботи з родинами, в залежності від певної ситуації та стану кризовості, в якому перебуває кон­кретна сім'я. Під час здійснення соціального супроводу сімей, створення умов для позитивних змін у житті сім'ї, соціальний працівник налагоджує контакт з сім'єю, здійснює оцінку ситуації і потреб сім'ї, а також намагається розкрити внутрішні резерви родини.

Головним завданням, яке стоїть перед соціальним працівником, єзалучення сім'ї до розуміння реальних причин та пошуку шляхів вирішення складник життєвих обставин.

Здійснюючи комплексне обстеження сім'ї, соціальний працівник ЦСССДМ спільно із клієнтом виявляють проблеми сім'ї і планують заходи щодо їх подолання. Додатково проводиться діагностика функцій сім'ї, визначаються її контакти з соціальною мережею. В разі потреби, соціальний працівник під час проведения наступних зустрічей по встановленню конта­кту з сім'єю, бесід з клієнтом та членами його родини, може прокоментувати отримані результати діагностики сім'ї та на її основі спільно з клієнтом провести процес оцінки ситуації і потреб сім'ї.

Здійснивши аналіз ситуації, соціальний працівник інформує клієнта про основну вимогу здійснення соціального супроводу - укладання з сім'єю плану-угоди, що можливо за умови згоди клієнта про спільні дії в його інтересах.

Це завдання На початковому етапі досягається шляхом надання інформаційних послуг, емоційної та психологічної підтримки клієнта, а також спільного обговорення процесу допомоги: оцінка стосунків, продуктивності надання та отримання послуг, самооцінка клієнта, прогноз майбутніх ре­зу льтатів для клієнта та його оточення. Першим позитивним зрушенням є знаходження спільних аспектів бачення проблеми.

Відпрацьовуючи спільні дії, соціальний працівник має вивести клієнта на якісно новий рівень спільної участі у вирішенні складної життєвої ситуації.

Потрібно підкреслити, участь передбачає, що за певною особою визначають потенціальну здатність мати особисті погляди та приймати рішення стосовно питань, які мають значення для її життя, і що вона має змогу це робити як член певної спільної групи. Участь також означає, що особа усвідомлює цю можливість, має доступ до засобів, необхідних для її використання (інформація, відповідна підготовка), відчуває задоволення з приво­ду того, що її внесок, зокрема до процесу прийняття рішень, отримає визнання, а також матиме позитивні результати.

Необхідною умовою плану-угоди є правило конфіденційності в роботі, узгодження з клієнтом порядку дій у відстоюванні його інтересів та обумовлення можливостей внесення змін у план-угоду, що може бути викликано змінами ситуації в сім'ї.

Під час розробки плану-угоди в обов'язковому порядку в основу робо­ти закладаються партнерські стосунки, зокрема сім'я має залучатися до вибору необхідних їй соціальних послуг, визначення обов'язків сторін, прописування конкретних дій як з боку соціального працівника, так і з боку сім'ї, відповідальність кожної зі сторін, часові межі співпраці, здійснення проміжного та кінцевого контролю за виконанням сторонами перед-бачених умов.

Залучаючи сім'ю до розробки плану-угоди, соціальному працівникові слід пам'ятати, що родина може як забезпечувати здорове середовище, в якому задовольняються основні потреби всіх членів і в якому вони почува-ються у безпеці, так і навпаки, родинне середовище може бути небезпечним, а людина не матиме елементарних речей.

Однак, взявши до уваги, що маленький успіх сьогодні породжує великі досягнення в майбутньому, перед соціальним працівником стоїть завдання створення навколо сім'ї позитивного мікроклімату, атмосфери поваги, доброзичливості, відкритості та довіри.

Партнерство не означає завжди погоджуватися з батьками чи іншими дорослими членами сім'ї або завжди шукати вихід, прийнятний для них. Деякі батьки можуть відчувати себе ображеними чи бути розлюченими, і тому відмовлятися від співробітництва з фахівцями. Не всі батьки зможуть захистити своїх дітей, навіть при наданні їм допомоги і підтримки. У будь-якому випадку мета процесу захисту дитини полягає в тому, щоб забезпечити безпеку та добробут дитини, бо інтереси дитини повинні завжди бути понад усе.