Форми роботи на уроці

Проведення будь-якого типу уроку передбачає застосування форм навчальної роботи учнів, кожна з яких має відповідну методику організації.

Провідними формами роботи на уроці є: індивідуальна, фронтально-колективна, групова.

Індивідуальна робота. Передбачає самостійне виконання учнем навчального завдання на рівні навчальних можливостей (темп роботи, рівень підготовки). Можлива допомога вчителя безпосередня (допомога й підбадьорювання під час самостійної роботи) чи опосередкована (виконання домашнього завдання за рекомендаціями вчителя). Застосовується за умов програмованого, комп’ютерного навчання, для перевірки знань.

Фронтально-колективна робота. Передбачає постановку перед класом проблемних питань або пізнавальних завдань, у вирішенні яких беруть участь всі учні: пропонують варіанти розв'язку, перевіряють, обґрунтовують, розвивають найбільш вдалі, відкидають неправильні. Вчитель керує колективним пошуком учнів, спрямовує їх пізнавальну активність.

Групова робота. Полягає у спільних зусиллях учнів щодо вирішення поставлених учителем завдань: планування, обговорення і вибір способів вирішення навчально-пізнавальних завдань, взаємодопомога і співпраця, взаємоконтроль і взаємооцінка.

Розрізняють форми групової роботи: ланкові, бригадні, парні.

Ланкова форма. Передбачає організацію навчальної діяльності постійних груп учнів з 4-6 осіб (на чверть або навчальний рік) з однаковим або зі змішаним складом за успішністю. Ефективнішою є група зі змішаним складом учнів (учні з високими, середніми та низькими навчальними можливостями). Учні працюють над єдиним завданням (вчитель пояснює матеріал, у групах здійснюють повторний розбір за питаннями, що запропонував учитель). Оптимальна тривалість роботи в групах складає: 5-7хв. – молодші школярі, 10-15хв. – середні, 15-20хв. – старші.

Бригадна форма. Передбачає формування тимчасових груп учнів для виконання навчальних завдань. Розрізняють форми: кооперативно-групову (кожна група виконує частину загального завдання, що доцільно при вивченні великого за обсягом матеріалу), диференційовано-групову (робота учнів з різними навчальними можливостями, проводиться диференціація завдань).

Парна робота. Полягає в допомозі сильного учня слабшим, взаємодопомозі. Склад пар визначає вчитель, враховуючи симпатії або працездатність учнів. Пари можуть мати постійний (статичні) і змінний склад (динамічні). Головне у парній організації навчальної праці — взаємонавчання і взаємоконтроль. Методика цієї системи така: учитель готує картки з диктантом для кожного учня; один учень читає навчальний текст, другий пише, потім навпаки; учні обмінюються написаним і перевіряють; той, хто допустив помилки, робить усний розбір під контролем партнера; партнери міняються і все починається спочатку, але з іншими текстами і партнерами.

Групову навчальну роботу організовують при виконанні лабораторних і практичних робіт, навчально-дослідних ділянках, на уроках з основ наук — під час засвоєння, повторення, застосування, узагальнення і систематизації знань. Групова робота ефективна, якщо групи очолюють призначені вчителем консультанти (асистенти).

Типова структура групового заняття: перевірка домашнього завдання, підготовка до групової роботи (інструктаж учнів про послідовність роботи, роздача карток з однаковими або диференційованими завданнями, створення проблемної ситуації, постановка проблеми) - ознайомлення із завданням обговорення і складання плану виконання завдання - звіт про виконану роботу.

Дисципліна на уроці

Дисципліна – свідоме дотримання учнями правил і норм поведінки, чітке й організоване виконання ними своїх навчальних обов'язків, підпорядкування громадським інтересам.

Виховання свідомої дисципліни – одне із важливих завдань школи. Проблема дисципліни нерідко постає перед вчителем під час проведення уроку. Причиною порушень є передусім низька його якість, зумовлена непрофесійними діями вчителя (нецікавий виклад матеріалу, невміння організувати діяльність учнів, що породжує нудьгу, появу витівок, розваг). Іноді учні не можуть заспокоїтися після події, що сталася перед уроком, або збуджені, очікуючи захід, що відбудеться після занять, тому неуважні. Нерідко порушення дисципліни викликане ненормальністю особистих взаємин учнів з учителем, грубим, нетактовним ставленням його до дітей. Знання причин у кожному конкретному випадку дає вчителеві змогу знаходити адекватні шляхи їх усунення.

Доречно виходити з таких педагогічних позицій1:

1. Попередньо ознайомитися з індивідуальними особливостями кожного вихованця, можливими відхиленнями у поведінці деяких з них від встановлених норм і правил.

2. У перші дні роботи перед учнями чіткі вимоги, обговорити на спільних зборах класу і прийняти як волевиявлення колективу, оформити у вигляді своєрідного кодексу поведінки. Надалі неухильно домагатися їх виконання.

3. Виявляти повагу до особистості кожного вихованця. Ні в якому разі не допускати приниження їх гідності.

4. Уникати хворобливого реагування на дріб'язкові пустощі, необдумані, ненавмисні дії і вчинки вихованців, спричинені їх недостатнім соціальним досвідом.

5. На дріб'язкові відхилення від норм поведінки доцільно відповідати жартом, переключати увагу вихованців на навчальну діяльність.

6. У процесі планування уроку передбачати, щоб кожна хвилина була заповнена навчальною працею учнів. Якщо школярі зайняті серйозними і захоплюючими справами, то часу на пустощі, порушення дисципліни не залишається. Це вирішальна умова формування дисциплінованості вихованців. За твердженням К.Д.Ушинського: “У шкільній нудьгі криється джерело багатьох дитячих провин і навіть пороків: пустощів, лінощів, примх, відрази до навчання, хитрощів, лицемірства, обманів і таємних гріхів1”. Щодо учнів, схильних до порушення дисципліни на уроці, вчителю варто застосовувати прийом умовляння. Суть його полягає в тому, що педагог, передбачаючи можливість порушення вихованцем норм поведінки, а також провокування однокласників до негативних вчинків, завчасно в спокійному тоні нагадує такому учневі про недопустимість подібних дій. Це сприяє психологічному гальмуванню надмірного збудження, допомагає запобігти відхиленням від загальноприйнятих норм.

7. Протягом уроку тримати у полі свого зору весь клас, намагатися збагнути психологію вихованців, розпізнавати їх наміри, запобігати негативним діям і вчинкам. Це значно легше, ніж усувати конфлікти внаслідок порушення дисципліни.

8. Потрібно запроваджувати на уроці різні види навчальної роботи, змінюючи один другим (особливо в молодших і середніх класах), дбати про новизну, цікавість у пропонованих видах робіт. Це відвертає учнів від пустощів.

9. Якщо на уроці були порушення дисципліни або конфлікти, не варто витрачати час на детальний аналіз їх. Насамперед треба як найшвидше ліквідувати причини, що призвели до цього, переключити увагу учнів на конкретну навчальну діяльність. Розглядом негативних вчинків і конфліктів доцільніше займатися поза уроком.