Нестандартні уроки

Суть нестандартних уроків полягає в такому структуруванні змісту і форм, яке викликало б інтерес в учнів, сприяло їхньому оптимальному розвитку і вихованню. До нестандартних уроків відносять:

1. Уроки змістовної спрямованості. Основним компонентом є відносини між учнями, які засновані на змісті програмного матеріалу. Це уроки-лекції, уроки-семінари, уроки-конференції;

2. Уроки на інтегративній основі. Мають на меті подання матеріалу кількох тем блоками, розгляд об’єктів, явищ в їх цілісності та єдності. Проводять декілька вчителів, один з яких ведучій. Поєднують різні предмети: історію та музику, математику та фізкультуру, географію та іноземну мову. Відносять уроки-комплекси, уроки-панорами;

3. Уроки міжпредметні:ставлять мету "спресувати" споріднений матеріал кількох предметів;

4. Уроки-змагання. Передбачають поділ дітей на групи, що змагаються між собою, створення оцінної або експертної групи, проведення різноманітних конкурсів, оцінювання їх результатів, нарахування певної кількості очок за правильність і повноту відповідей. Серед них уроки-КВК, уроки-аукціони, уроки-турніри, уроки-вікторини, уроки-конкурси;

5. Уроки суспільного огляду знань. Характеризуються опрацюванням найскладніших розділів навчальної програми, відсутністю суб’єктивізму оцінювання, тому що експертами виступають учні, дорослі, батьки. Спонукають до активної самостійної пізнавальної діяльності, вивчення додаткової літератури. Проводять наприкінці чверті, семестру, року. Це уроки-творчі звіти, уроки-заліки, уроки-експромт екзамени, уроки-консультації, уроки-взаємонавчання, уроки-консиліуми;

6. Уроки комунікативної спрямованості. Передбачають використання максимально різноманітних мовних засобів, самостійне опрацювання матеріалу, підготовку доповідей, виступи перед аудиторією, обговорення, критику або доповнення опонентів. Сприяють розвитку комунікативних умінь, навичок самостійної роботи. Підготовка доповідей розвиває мислення, пробуджує інтерес, перетворює втомливе повторення на захопливе співставлення точок зору. Відносять уроки-усні журнали, уроки-діалоги, уроки-роздуми, уроки-диспути, уроки-прес-конференції, уроки-репортажі, уроки-панорами, уроки-протиріччя; уроки-парадокси;

7. Уроки театралізовані. Проводяться в умовах чинних програм і відведеного навчальним планом часу, викликають емоції, збуджують інтерес до навчання, спираючись переважно на образне мислення, фантазію, уяву учнів. Це уроки-спектаклі, уроки-концерти, кіно-уроки, дидактичний театр;

8. Уроки-подорожування, уроки-дослідження. Задовольняють інтереси дітей, чиї ідеали відрізняються романтизмом, фантазією. Пов’язані з виконанням ролей, відповідним оформленням, умовами проведення, витівками. Відносять уроки-пошуки, уроки-розвідки, уроки-лабораторні дослідження, уроки-заочні подорожування, уроки-експедиційні дослідження, уроки-наукові дослідження;

9. Уроки з різновіковим складом учнів. Суть їх: подання блоками матеріалу одного предмета, що за програмою вивчається у різних класах, різновіковий склад учнів на уроці;

10. Уроки-ділові, рольові ігри. Передбачають виконання ролей за жорстким сценарієм, імітацію різнопланової діяльності, життєвих явищ. Це уроки-суди, уроки-захисту дисертацій, уроки - “Слідство ведуть знатоки”, уроки-імпровізації, уроки-імітації.

Нестандартність уроків досягається завдяки дидактичним тарольовим іграм. Найбільш поширені у США, Великобританії. Цінність їх полягає у великій мотивуючій силі, “самооціночному характері”.

Особливо цінна навчальна гра для школярів молодших класів, у яких конкретне образне мислення домінує над абстрактним. Однак деякі вчені вважають, що навчальні ігри дегуманізуюче впливають на учнів, оскільки дають можливість маніпулювати життям інших людей без одночасного підкорення системі стимулюючих імпульсів, яка існує в реальному житті. В іграх єдиним стимулюючим началом є страх бути низько оціненим товаришами або педагогом. Багато хто з педагогів недооцінює дидактичний ефект навчальних ігор, хоч і визнає їх роль у підтримці в учнів пізнавального ентузіазму.

11. Уроки драматизації. Спрямовані на розвиток співробітництва і єдності у навчальній групі і, застосовані у розумних межах, мають значну ефективність. Сюди належать драматична гра, драматизація розповіді, імпровізована робота у пантомімі, тіньові п’єси, п’єси з ляльками і маріонетками, усі види непідготованої драми (діяльність, де неформальна драма створюється самими учасниками гри).

Драматизація є засобом емоціоналізації навчального матеріалу і навчального процесу, розвагою, терапією, мистецтвом, засобом виразу соціального досвіду, формою творчого мислення.

Їй властиві кілька ступенів:

1. Імпровізація і читання діалогів. Учні готують до постановки п’єси або фрагменти їх, відпрацьовуючи рухи, жести, інтонації.

2. Розігрування сцен. Відбувається спочатку попарно, по троє, потім ролі розподіляють серед груп учнів. Групи проводять репетиції протягом кількох уроків під керівництвом учителя.

3. Відбувається на сцені актового залу. Учитель бере участь у виставі як оповідач, який зв’язує окремі сцени.

На уроках історії драматизують діалоги або твори історичного змісту. Драматизація забезпечує міжпредметні зв’язки з літератури, історії, предметів естетичного циклу тощо. Проте деякі педагоги застерігають від захоплення драматизацією, зокрема, при вивченні історії, яка може зашкодити серйозному аналізу історичних подій.

12. Уроки-психотренінги. Спрямовані на розвиток і корекцію дитячої психіки (пізнавальної, емоційно-особистісної сфери), виховання індивідуальності, цілісної, багатогранної особистості. Використовують для дітей різного віку. Психотренінги загострюють сприйняття, поліпшують розумову діяльність. Навчання прийомам самоконтролю, самоорганізації, самодисципліни, розвиток активності сприяють психокорекції особистості.

Психокорекція – діяльність, пов’язана з виправленням певної якості, формуванням бажаної поведінки, набуттям умінь та навичок, які б відповідали віковим та ситуативним нормам.

Елементами ігор є спеціальні вправи, об’єднані в групи, спрямовані на розвиток різних сфер психіки: уваги, пам’яті, емоцій, уяви. Вправи з психотренінгу – шлях пізнання власних можливостей, здібностей. Самоперевірка спонукає до самовдосконалення, свідомої праці над своєю волею, характером, виробленням хороших звичок, набуттям необхідних вмінь. Самовиховання відбувається природно і непомітно, тому що забезпечується ігровим інтересом, задоволенням. Розумне сполучення ігрової цікавості і серйозності завдань сприяє активності й уважності дітей.

Під час проведення уроків-психотренінгів важливо підтримувати в учнів прагнення до пошуку нових й нестандартних рішень, забезпечити емоційну підтримку (“Молодець”, “Як добре в тебе виходить”), переживання успіху. Дітям повинні приносити радість і гра, і спілкування з ровесниками, і пізнання нового.

Підготовка до нестандартного урокуможе здійснюватися за алгоритмом колективної творчої діяльності: формулювання мети уроку, планування, підготовка, проведення уроку, підсумковий аналіз, найближчі післядії уроку. Нехтування елементами цієї структури зводить нанівець зусилля педагога. Доцільно розглянути стратегію, тактику організації колективної творчої діяльності учнів на кожному з етапів (додаток № 4). Нестандартні уроки руйнують застиглі штампи організації навчально-виховного процесу в школі, сприяють оптимальному розвитку і вихованню учнів.