Передумови участі України у міжнародному те­риторіальному поділі праці

 

Питома вага України у світовій економіці досить помітна. За економічним потенціалом Україна входить до першої шістки країн Європи (окрім неї – Росія, Німеч­чина, Франція, Італія, Великобританія). Об'єктивно це ма­ло б визначити істотну роль нашої країни у міжнародному територіальному поділі праці. Проте частка України у світовій торгівлі досі не надто висока. Недостатньо ви­користовуються можливості для міжнародної кооперації, зовнішніх інвестицій тощо. Попри це українська продукція добре відома у багатьох країнах: для деяких країн та регіонів Україна є важливим партнером в економічній співпраці.

Неоднозначне положення України у міжнародному те­риторіальному поділі праці пояснюється впливом низки передумов, насамперед природних, демографічних, історико-економічних, геополітичних. Розгляньмо коротко їхню дію.

Природні передумови. На відміну від найбільших країн світу (Росія, США, Китай, Канада) Україна не забезпечує себе повністю мінеральними ресурсами; проте вона має значний природно-ресурсний потенціал і в цьому відно­шенні знаходиться у більш вигідному положенні, ніж деякі економічно розвинуті країни (Японія, Італія). Кажучи про природні передумови, треба виділити агрокліматичні умови, які здавна сприяли перетворенню України на великий регіон сільськогосподарського виробництва, особливо зер­нового господарства, буряківництва, скотарства, свинарст­ва. Ці умови створюються унікальними чорноземними ґрун­тами, достатньою кількістю тепла, помірною вологістю, переважно рівнинним характером території. Ми маємо чи­малі ресурси корисних копалин; деякі з них мають світове значення: залізні та марганцеві руди, кухонна сіль, кам'яне вугілля.

Значний рекреаційний потенціал країни, – це узбереж­жя теплих морів, гірничоландшафтні комплекси Карпат і Криму, мінеральні джерела, лікувальні грязі лиманів, озоке­рит.

Деяких важливих ресурсів у нас обмаль, як-от нафта, газ, більшість руд кольорових металів, деревина. В останнє десятиріччя значно зменшились рибні ресурси Чорного та Азовського морів.

Загалом, за природними ресурсами наша країна перебу­ває у стані певної рівноваги: дефіцит (а отже, імпорт) одних видів ресурсів компенсується достатньою кількістю інших, не менш важливих.

Демографічні передумови. Маючи близько 47 млн. осіб населен­ня, Україна використовує значні трудові ресурси й потен­ційно широкий ринок збуту споживчих товарів. У працез­датному віці знаходиться 58% населення, у суспільному виробництві зайнято майже 24 млн. працівників. Трудові ресурси країни характеризуються високим рівнем кваліфікації та освіти; питома вага фахівців з вищою та середньою освітою становить 29%, усе доросле населення освічене. У вищих навчальних закладах навчається понад 900 тис. сту­дентів.

Високий інтелектуальний потенціал країни: у науково-дослідних та дослідно-конструкторських роботах (НДДКР) зайнято майже 250 тис. фахівців. Всесвітньовідомі такі наукові центри, як Інститут електрозварювання ім. Є.О. Патона, Український фізико-технічний інститут. Інститут над­твердих матеріалів та багато інших. Чималі заслуги українських учених та інженерів у ракето- та авіабудуванні, кібернетиці, біофізиці та біохімії, а також у дослідженні проблем циклу гуманітарних наук. Значна частина інтелек­туальної еліти країни донедавна була зайнята у військово-промисловому комплексі. Високий професійний рівень тру­дових ресурсів, наявність розвинутої науково-дослідної бази сприяє виробництву складної, наукомісткої продукції, що користується попитом на світових ринках.

Що стосується внутрішнього ринку збуту споживчих товарів, у тому числі імпортних, то він формується не тільки простою чисельністю населення, але і його купі­вельною здатністю. З покращенням добробуту народу купі­вельна спроможність зростатиме і ринок України приваб­люватиме закордонних виробників товарів народного спо­живання.

Історико-економічні передумови. Протягом століть, аж донедавна, вельми великі території України завойовувались або захоплювались тими або іншими державами. Тому з погляду територіального поділу праці її економіка працюва­ла, перш за все, на внутрішній ринок тієї держави, до якої вона входила повністю або частково, і економіка нашої країни розвивалася за принципом доповнюваності: у нас розміщувались лише ті галузі виробництва, які тут були найефективніші з погляду міжрегіонального обміну. Так, наявність високоякісної залізної руди та коксівного вугілля, відносно густа мережа залізниць, достатня кількість тру­дових ресурсів, вигідне географічне положення зумовили перетворення Донецько-Придніпровського району на першу металургійну базу не існуючої вже держави СРСР. Ці ж фактори сприяли розвитку металомісткого машинобудуван­ня, теплоенергетики, основної хімії. При цьому виробництво набагато перевищувало власні розумні потреби України. Зок­рема, за її межі йшло 43% чорних металів, 25% залізної та 82% марганцевої руди, 20% коксопродукгів, значну частину тепловозів, гірничошахтового обладнання, азотних добрив, кальцинованої соди, цементу, вугілля, електроенергії. За багатьма найважливішими видами виробництва важкої про­мисловості частка України була набагато вища за її питому вагу в території, населенні, валовому суспільному продукті колишнього СРСР. Окрім того, Україна вивозила за свої межі 42% виробленого цукру, 25% олії, а також м'ясо, вершкове масло, борошно, овочі, вино.

Водночас країні не давали можливість розвинути деякі види й, навіть, цілі галузі виробництва. Маючи високу щільність населення, висококваліфіковані трудові ресурси, вона помітно відставала за трудомісткими видами виробництва, особливо щодо текстильної промисловості, інстру­ментального машинобудування, автомобілебудування, елект­роніки (за винятком виробництва телевізорів). Не від­повідав трудовому та загальноекономічному потенціалу України й рівень розвитку машинобудування.

Україну перетворили на базу матеріаломісткого та енергомісткого виробництва. З погляду так званого «загальносо­юзного» поділу праці це вважалось виправданим, бо роз­міщення таких галузей в Україні давало більший ефект, ніж у цілому по Союзу. Але з часом ефективність функ­ціонування їх тут почала знижуватись.

По-перше, світовий науково-технічний прогрес об'єктивно заохочує зниження матеріаломісткості (металомісткості) виробництва та збільшення попиту на наукомістку продукцію. Отже, структура виробничого потенціалу України дедалі більше старіє.

По-друге, надмірна територіальна концентрація матеріаломіст­ких та енергомістких видів виробництва у нас привела до екологічної напруженості.

По-третє, недостатньо викорис­товуються кваліфіковані кадри та інтелектуальний потен­ціал. Наслідком централізованого «міжреспублікансь-кого» поділу праці стали посилені трудові міграції, запланований перерозподіл матеріальних і фінансових ресурсів.

Другою складовою історико-економічних передумов зовнішньоеконо-мічних зв'язків України була її орієнтація на країни Східної Європи, особливо після створення у «соціалістичному таборі» Ради Економічної Взаємо­допомоги. Це також випливало передусім з політичних міркувань. Україна постачала у ці країни залізну та марган­цеву руду, прокат чорних металів, електроенергію, азотні добрива, верстати та обладнання. Натомість вона одержу­вала продукцію машинобудування (верстати, транспортні засоби, електроніку), легкої та харчової промисловості, фармацевтичні товари. На «країни РЕВ» припадало 70% українського зовнішнього товарообігу. Водночас зв'язки з країнами «несоціалістичної» системи розвивалися повільно, що також було наслідком політичних причин. Відносно успішно розвивалися торговельні стосунки з Індією, а з країнами Західної Європи, Північної Америки та Японією товарообіг був незначний.

Геополітичні передумови. Економіко-географічне поло­ження України досить вигідне для активної участі у між­народному територіальному поділі праці. Вона розташована поблизу економічно високо розвинутого регіону – Західної Європи, у безпосередній близькості до Росії, Білорусі та країн Східної Європи. Морським шляхом вона пов'язана з Середземномор'ям, Близьким Сходом та країнами басейну Індійського океану. Через Україну проходять важливі тран­зитні магістралі: залізниці та автомобільні дороги, нафтоп­роводи й газопроводи) з країн СНД до Європи та чорно­морських портів.

Особливість сучасної геополітичної ситуації в Україні полягає в тому, що зв'язки з країнами СНД зазнають змін через нові реалії в галузі економічного і політичного суве­ренітету та орієнтацію на світові ціни. Одночасно поліпшились перспективи для економічної співпраці України з економічно розвинутими країнами, причому не тільки Європи, але й США, Японією, Канадою. З'явилась мож­ливість проводити активнішу торговельну політику стосовно країн, що розвиваються, особливо на Близькому та Се­редньому Сході, в Південній та Південно-Східній Азії. Ці регіони можуть постачати нам нафту, бавовну, джут, чай, каву, натуральний каучук в обмін на метал, машини та обладнання, зерно, цукор, – тобто товари, попит на які у цих країнах та регіонах розширюється.

Структура зовнішньоекономічних зв'язків України ха­рактеризується розгалуженістю, але все-таки зовнішня тор­гівля залишається їхньою основною формою. До інших форм відносяться створення спільних підприємств, фрахтування, міграція робочої сили, участь у економічних спілках та деякі інші.