В. Святе Письмо

1. Від реформаційних течій залежить праця над текстом св. Письма: вона відбувається почасти під впливом чеської «передреформації» Гуса, почасти вже під впливом реформації 16 ст., але найцінніша праця проведена, спираючись усе ж в основному на традиції східної церкви.

Неясні обставини роботи першої друкарні, що працювала і для України, друкарні німця, Ш. Фіоля в Кракові, яка 1491 р. виготовила «Октоїх», «Часословець», обидві «Тріоді» пісну та цвітну) та, здається, і Псалтир. Немає сумніву, що мали друкуватись, крім Псалтиря, і дальші частини св. Письма. Але друкарню зачинено, а книги сконфісковано. Сам Фіоль був лише друкар-підприємець. Відкіля походила ініціатива: з литовсько-руських, молдаво-валаських чи якихось інших кіл, і досі не вдалося з’ясувати.

2. Та напевне зв’язані з литовсько-руською літературою і з чеськими релігійними рухами ті обробки тексту, де просто користалися чеськими перекладами та вживали «посполитої» українсько-білоруської мови. Є такі переклади і писані, а головне, друковані Фр. Скориною, полоцьким міщанином, що студіював у Падуї та друкував 1517 — 19 рр, в Празі (частини Старого Завіту) та 1525 р. в Вільні (Апостол). Пікові передмови Скорини, що розкривають мотиви його праці; вони почасти національні: усі тварини «ігді зродилися і ускормлені суть, по Бозі к тому місту великую ласку імають», так і Скорина: «не можемо ли во великих послужити посполитому люду Руського язика, — сиї малиї книжки праці нашеї приносимо їм». Скорина вважає Біблію енциклопедією всього людського знання; такий погляд, щоправда, висловлений і католиками, але типовий для протестантів: типовий для протестантів і ухил Скорини до простої мови, і той факт, що він видав переважно книги Старого Завіту. Але Скорина не обов’язково мав бути представником реформаційних поглядів: проти цього говорять і деякі місця його передмов і характер його «Малої подорожньої книжиці», що складається з православних молитов; його лише овіяв дух чеської «передреформації». Друки Скорини мали успіх, про це свідчать їх списки.

3. Спроби перекладу св. Письма народною мовою почасти напевне, почасти ймовірно зв’язані з реформаційними рухами; хоч не в усіх перекладачах ми повинні бачити представників протестантизму, але сама ідея найшвидше могла походити з духу реформації. Українська обробка Євангелії — так звана «Пересопницька Євангелія» (з рр. 1556 — 61, відомі лише списки з 1571 та 1701 р.) — здебільшого досить поміркована «українізація» євангельського тексту. Ось як випадав цей текст: «ЧоловЂку єдиному богатому зродило поле вельми, й мовил самъ в собЂ, рекучи: што маю чинити, не маю где быхъ зобралъ жита мои (або пашню). И реклъ: такъ учиню, розмечу житницу мою (клуню, або стодолу). И большій побудую». Напевне зв’язані з протестантизмом переклади Євангелії В. Негалевського (1581), що мають елементи білоруської та української мови; зроблений з польського перекладу М. Чеховича «Крехівський апостол»; український текст його складений на підставі польської Біблії 1563 р., слов’янського тексту та видання Скорини; переклад з польської Біблії Будного 1572 р. навіть видрукуваний, Євангелії білоруса В. Тяпинського. Ось приклад мови з «Крехівського апостола»: «О безрозумныи Галати, хтож вас подмануль, ижбы есте правды не были послушни, перед которых очима Христос перед тым был написан и межи вами роспят...» Переклади св. Письма рідною мовою відігравали звичайно величезну роль у виробленні літературної мови. Але жоден з українських або українсько-білоруських перекладів не досягнув загального розповсюдження. Для розвитку літературної мови вони не могли мати великого значення.

З більшим або меншим поширенням тексту євангелії, з дрібними поясненнями маємо кілька рукописів, які репрезентують переходи до «учительних євангелій», що їх пізніше й друковано (напр., Київ 1637 тощо). Ось приклади текстів: з «Волинської Євангелії» 1571 р. — «ЧеловЂкь нЂкоторый был богатый, который же то оболоковался в порфіру й віссон (в шарлать і в дорогое одЂніе) й на каждый день бывал велми весел. Был тыж нікоторый убогый, которому то было имя Лазар, которій то лежал у ворот его, будучи трудоватым»; *

* Майже такий самий текст і в Пересопницькій Євангелії.

або з Євангелії кінця 16 ст.: «ЧеловЂкъ нЂкоторый был багатий и оболокался у красныи шаты и у порфиру и виссон, тое у дорогіи шаты, и веселился на каждыі день завше красно, был же тыж там убогый нЂкоторыі, которому то было имя Лазаръ, а был повръженыі пред дверми его, або лежалъ у гною немоцный»; або з Євангелії 1604 р.: «ЧеловЂкъ нЂкоторый бЂ богать и одЂвался уставичне въ перфиру и виссон и веселящейся на всякъ день красно. Бысть же там нЂкий иншій именем Лазарь, который то лежалъ гноєнь пред дверми его». Як бачимо — це зовсім різні спроби наблизити мову св. Письма до живої мови, спроби, що, безумовно, сягали до значно ширших кіл, аніж вплив реформаційної науки.

4. Найвизначніший біблійний текст, що видрукуваний і дістав найширше розповсюдження, був текст послідовно церковнослов’янський, без елементів української народної мови. Це так звана Острозька Біблія 1581 р. Ініціатором праці був православний меценат кн. К. Острозький, що утворив в Острозі відому православну школу та залучив професорів школи й інших українців та чужинців до праці над біблійним текстом. Комісія, що обробляла текст, користувалася і різними слов’янськими рукописами, і латинськими, але головне — грецьким текстом. З богословського погляду текст Острозької Біблії — великий успіх. Але з літературного боку вона зафіксувала дальший розрив між церковною (слов’янською) та літературною (напівнародною) мовою. А головне церковно-слов’янський текст цей не міг стати основою норми літературної мови на Україні. А іншого авторитетного джерела норми українська літературна мова не знайшла аж до кінця 18 віку.