Б. Повість
1. Дуже випадкові ті нові повісті, що їх існування на українсько-білоруському ґрунті можемо приписати пожвавленню цікавості до західних літератур, яке приніс з собою ренесанс. Такі повісті починаються вже з кінця 15 ст. Велика частина їх з Білорусі. Характер їх почасти духовний, почасти світський. Походять вони, може, лиш почасти безпосередньо з латинських ориґіналів, здебільшого, мабуть, з польського та чеського перекладу, хоча окремих із тих перекладів, якими перекладачі могли б користуватися, не знаємо. 2. До духовних повістей належать: «Мука Христова», компіляція різних латинських творів, що почасти й досі невідомі. Повість задовольняє той самий інтерес, який задовольняли апокрифи в старий період: це доповнення євангельських оповідань різними леґендарними та іноді зовсім не релігійними мотивами, — напр., життєпис Пілата, перероблений з середньовічної, західної збірки леґенд, т. зв. «Золотої леґенди»; оповідання про трьох царів, які поклонилися Христові; життя св. Олексія (обидві з латинських ориґіналів, перша, мабуть, за польським, друга — за чеським посередництвом); «повість» про «Світлу пророчицю» (з чеського); повість про лицаря Тундала, що побував на тому світі (мабуть, з чеської; латинський ориґінал її ірландського походження). Це все повісті старі, середньовічні, і роль ренесансу в їх засвоєнні полягає лише в тому, що дух ренесансу звернув увагу східних слов’ян на західні літератури та дав їм достатньо внутрішньої незалежності від візантійської традиції, щоб звернутися до західних релігійних оповідань. 3. Світські повісті почасти відомі вже старій українській літературі, але з’являються в нових редакціях сербохорватського походження. Перша з них — нова редакція славнозвісної «Олександрії», редакція, що походить з сербського перекладу-переробки. Мабуть, уже тоді з’явилася й нова редакція повісті про Трою. До сербо-хорватського перекладу італійського ориґіналу веде нас і відома з кінця 16 ст. повість про Трістана та Ізольду (пор. в українській літературі ще Лесю Українку); теж з італійського ориґіналу через сербо-хорватський переклад прийшла (мало розповсюджена) і лицарська повість про Бову-королевича. Повість про «сімох мудреців» (східного походження) прийшла через латинську переробку та польський переклад і на Україну: це історія німого царевича, якого обмовила перед батьком мачуха та якого врятували сім мудрих учителів, які розповідали батькові оповідання «з мораллю», що не можна йти за радою жінки; нарешті, царевич знову здобув здатність говорити та з’ясував батькові справу; це тип «ідеологічної» повісті зі вставними оповіданнями, відомий на Україні вже з найстаріших часів. Деякі світські повісті почасти справді зв’язані з ренесансом. Але варто зауважити, що всі ці повісті не досягли великого розповсюдження, відомі нам з унікальних рукописів та часто пізніше замінені іншими варіантами тих самих тем («Олександрія»). Невеликий був, отже, вплив світського ренесансу. 4. І релігійна боротьба та релігійна полеміка принесли певний повістярський матеріал. Його не багато — це оповідання про «папісу» Йоганну, яка ніби була римським папою та породила дитину під час процесії. Ця повість — пізнього походження — іноді сполучається ще з іншою, що зустрічається і окремо, про «Петра Гугнивого», папу-розпусника, що, покараний римським царем, хитро знищує його. До цієї ж групи повістей можемо прилучити і невеличке оповідання, що його переказує Вишенський та що і раніше вже зустрічається як окреме оповідання: це історія про чудо на Афоні, коли при спробах завести унію з Римом там упала стіна церкви та передавила прибічників унії. 5. Як бачимо, певне збагачення тематики можемо пояснити впливом ренесансу та реформації. Але стилістично помітимо в нових повістях та нових редакціях старих повістей лише дуже мало рис «модерних». Може, головне в «Олександрії» — певні елементи чутливості; «еротична» тематика Трістана та Бови — нова, але стилістично оброблена дуже безпорадно.
|
