Рівні протоколів.

У моделі OSI взаємодія ділиться на сім рівнів, як показано рис.6. Кожен рівень відповідає за один аспект взаємодії. Таким чином проблема може бути розділена на частини, які піддаються рішенню, кожна з яких може розбиратися незалежно від інших. Кожен з рівнів надає інтерфейс для роботи з вищим рівнем. Інтерфейс складається з набору операцій, які спільно визначають інтерфейс, що надається рівнем тих, хто ним користується.

Рис.6. Рівні, інтерфейси і протоколи моделі OSI

Коли процес А на машині 1 хоче спілкуватись з процесом В на машині 2, він будує повідомлення і посилає його прикладному рівню своєї машини. Цей рівень може представляти собою бібліотечну процедуру, або реалізовуватись всередині операційної системи, або зовнішнього мережевого процесора. Програмне забезпечення проміжного рівня додає в початок повідомлення свій заголовок (header) і передає отримане повідомлення через інтерфейс з рівня 7 на рівень 3, рівень представлення. Рівень представлення, в свою чергу, додає в початок повідомлення свій заголовок і передає результат вниз - на сеансовий рівень і т.д. Деякі рівні додають заголовок не тільки в початок, а й завершення в кінець повідомлення. Коли повідомлення дійде до фізичного рівня, він здійснить його реальну передачу, як показано рис.7.

Рис.7. Передача по мережі типового повідомлення.

Коли повідомлення приходить на машину 2, воно передається наверх, при цьому на кожному рівні зчитується і перевіряється відповідний заголовок. Наприкінці повідомлення доходить до одержувача, процесу Б, який може відповісти на нього, при цьому всі історія повторюється у зворотному напрямку. Інформація з заголовка n використовується протоколом рівня n.

В моделі OSI, як було показано на малюнку 1, не два рівня а сім. Набір протоколів, що використовуються в конкретній системі, називається комплектом або стеком протоколів. Важливо розрізняти еталонну модель від реальних протоколів. На противагу їм, протоколи що розроблялися для Інтернету, такі як TCP і IP, набули більшої популярності.