Українська усна народна творчість

З подальшим бурхливим розвитком видавничої справи України виникла необхідність у розробленні однозначно зрозумілої термінологія для визначення основних видів видавничих продукції, а також національного стандарту України, що фіксував би дану термінологію. Тому, відповідно до Плану державної стандартизації України на 1993 рік та згідно з завдання державного комітету України у справах видавництв, поліграфії та книго розповсюдження, Книжкова палата,долаючи фінансові труднощі, розробила ДСТУ 3017-95 «Видання. основні види Терміни та визначення», на появу якого давно чекала вітчизняні видавці та бібліографи. стандарт поширюється на

застосовуються й у бібліотечно-

бібліографічній роботі та у поліграфії.

Розробники прагнули впровадженням даного стандарту забезпечити термінологічну сумісність різних видів суміжних галузей діяльності та зміцнити їх зв’язки.

1995 року відділ почав працювати над створенням проекту ДСТУ «Інформація та документація. Скорочення слів в українській мові у бібліографічному

описі. Загальні вимоги та правила» на заміну ЗСТ УРСР 1743-82, про який ішлося вище. Розробники стандарту мали на меті: уточнення принципів

скорочення українських слів у

бібліографічному описі; уніфікацію вдивання скорочень нової термінологиї;

регламентацію правил вживання скорочень українських слів, а також умови їх застосування.

 

 

Книжкова палата 1981 року розпочала роботу з розробленням нового руспебліканського стандарту (РСТ) зі скорочення українських слів на заміну РСТ УРСР 1743-74. Новий ЗСІ УРСР 1743-82 «Система стандартів з інформації,бібліотечної та видавничої справи.

Скорочення українських слів і словосполучень у бібліографічному описі» побачив світ та набувши чинності 1984 року.

З набуттям незалежності в Україні постала гостра необхідність у розробленні українських національних стандартів з видавничої та інформаційно-бібліотмчної справи,внаслідок чого 1992 року наказом Держкомвидаву України у складі ННВО «Книжкова плата України» був утворених відділ націоланої стандартизації (пізніше він отримав назву «відділ державної стандартизації»), якому надано статус повної організацій зі стандартизації в галузі видавничої спраи. Основними напрямами діяльності відділу були визначені:

 

Лановик М.Б., Лановик З.Б.

Українська усна народна творчість

 

Передмова

 

Формування суспільства неможливе без культурних явищ і традицій минулого. Нові програми вищої школи потребують нових видань, насамперед наукової та навчальної літератури. У час становлення національної освіти в умовах державності першою проблемою є відсутність підручників, які б по-новому, об'єктивно висвітлювали ті чи інші навчальні дисципліни, давали повне, не обмежене ідеологічними рамками уявлення про них. За роки незалежності України ця проблема поступово вирішується — з'являються ґрунтовні праці, що здатні допомогти студентам оволодіти необхідною сумою знань з фахових дисциплін.

Цей підручник має на меті допомогти студентам простежити поетапне становлення духовного середовища українського народу у його зв'язку з історичними явищами і подіями, з'ясувати роль усної народної словесності у формуванні етнопсихології, світоглядних засад українців.

На основі першоджерел дослідження українського фольклору (зокрема праць М. Костомарова, О. Потебні, М. Грушевського, І. Франка, Ф. Колесси та ін.) у книзі по-новому трактується культурний спадок українського народу. Значна увага приділяється висвітленню загальнотеоретичних проблем, дослідженню джерел виникнення та розвитку найвідоміших шкіл і напрямів вітчизняної та світової фольклористики, піднімається ряд нових у фольклористиці питань. Велика увага приділяється сучасним проблемам збереження культурної традиції та її вивчення.

Окрім традиційних підходів дослідження тексту, в підручнику застосовуються прийоми аналізу міфологічних уявлень, які впливали на подальший розвиток народної традиції, з'ясовується співвідношення язичницького та християнського світоглядів на різних етапах становлення української народної словесної творчості.

Дотримання хронологічного принципу у структурі аналізу та дослідження жанрів дає змогу простежити їх етапи розвитку в залежності від історичних обставин та міжнаціональних впливів.

Структура підручника відтворює розвиток народної словесності від витоків до сучасності, виникнення і становлення жанрів, побутування текстів з урахуванням історичних умов. Кожний окремий жанр аналізується у його зв'язку з іншими жанрово-тематичними групами українського фольклору, з'ясовується місце кожного з них у жанровій структурі в загальноукраїнському та позаукраїнському контекстах. Традиційні підходи поєднуються з елементами архетипної поетики, міфологічного аналізу і т.п., кожне явище народної творчості розглядається у зв'язку з професійною художньою літературою.

Звичайно, в одній книзі неможливо охопити усе розмаїття явищ української словесності, тим більше детально проникнути у їх суть та специфіку. Враховуючи, що усна народна творчість вивчається студентами-філологами на першому курсі, автори книги свідомо уникають дискусійних у фольклористичній науці проблем, не мають на меті охопити весь спектр існуючих на сьогодні концепцій та теорій, подаючи найголовніші положення для розуміння становлення національної культурної спадщини, узагальнюючи основні здобутки вітчизняних та зарубіжних фольклористів. Водночас підручник не ускладнений сучасною науковою термінологією, нові поняття пояснюються і тлумачаться безпосередньо в процесі викладу матеріалу.

Автори сподіваються, що цей підручник допоможе студентам-філологам оволодіти необхідною сумою знань з усної народної творчості; а колегам, враховуючи нагальну потребу оновлення гуманітарної освіти в Україні, дасть поштовх до написання нових навчально-методичних та наукових праць.

 

Від редактора

 

Структура підручника відтворює розвиток народної словесності від витоків до сучасності, виникнення і становлення жанрів, побутування текстів з урахуванням історичних умов. Кожний окремий жанр аналізується у його зв'язку з іншими жанрово-тематичними групами українського фольклору, з'ясовується місце кожного з них у жанровій структурі в загальноукраїнському та позаукраїнському контекстах. Традиційні підходи поєднуються з елементами архетипної поетики, міфологічного аналізу і т.п., кожне явище народної творчості розглядається у зв'язку з професійною художньою літературою.

Звичайно, в одній книзі неможливо охопити усе розмаїття явищ української словесності, тим більше детально проникнути у їх суть та специфіку. Враховуючи, що усна народна творчість вивчається студентами-філологами на першому курсі, автори книги свідомо уникають дискусійних у фольклористичній науці проблем, не мають на меті охопити весь спектр існуючих на сьогодні концепцій та теорій, подаючи найголовніші положення для розуміння становлення національної культурної спадщини, узагальнюючи основні здобутки вітчизняних та зарубіжних фольклористів. Водночас підручник не ускладнений сучасною науковою термінологією, нові поняття пояснюються і тлумачаться безпосередньо в процесі викладу матеріалу.

Автори сподіваються, що цей підручник допоможе студентам-філологам оволодіти необхідною сумою знань з усної народної творчості; а колегам, враховуючи нагальну потребу оновлення гуманітарної освіти в Україні, дасть поштовх до написання нових навчально-методичних та наукових праць.

 

Роман Гром'як,

9 березня 2001 року