Корекція моделей поведінки із використанням «занурення у казку».

Специфіка тут у тому, що треба не лише слухати текст. Необхідно пантомімічно зображати всіх героїв казки. Занурившись у казку, повторюючи рухи її героїв, інакше, глибше усвідомлюють її сутнісні смисли.

У різних обставинах можна підібрати відповідну до проблем, які треба вирішити, казку. Наприклад, ось таку казку можна застосувати, коли у групі починає спостерігатися нетерпиме ставлення до якихось дітей, що пояснюють якимись їх зовнішніми чи поведінковими властивостями:

ЗАГАДКОВІ РЕЧІ (за казкою Джемса Рівза)

Жила собі звичайна дівчинка, така що майже не відрізнялася від інших дівчаток, що мешкали поруч. (Пантомімічно всім удати з себе таку дівчинку, вказати на удаваних інших дівчаток)

Одного разу вона пішла на прогулянку. (Зобразити рух на місці)

Йшла вона, йшла стежинкою.

Аж раптом несподівано зустріла Слона. (Пантомімічно показати який великий слон з величезними вухами)

— Хто ти, крихітка? — спитав Слон. (Нахилитися вниз, ніби до когось маленького)

— Я? Звичайна дівчинка! — відповіла дівчинка і зробила кніксен, як її вчили. (Дивлячись вгору зробити кніксен)

— Яка ж ти крихітна! — здивувався Слон і поважно покрокував вперед. (Зобразити рухи Слона)

А дівчинка теж пішла і зустріла Мишку. (Пантомімічно показати, як дівчинка побачила маленьку мишку)

— Хто ти?! — пропищала Мишка, піднявши високо голову і зажмурившись від страху. (Показати, як Мишка підняла високо голову і зажмурилася від страху)

— Я — крихітна дівчинка! (Показати, як дівчинка, розмовляючи, дивиться вниз)

— Яка ж ти крихітна?! Ти - страшенно височенна! — пискнула Мишка й зникла в траві. (Рукою показати, як щось маленьке зникає в уявній траві)

А дівчинка пішла далі. (Знову походити на місці)

Аж ось її зустрілася Жирафа. (Витягнувши одну руку високо вгору зобразити Жирафу)

— Хто ти? — поблажливо спитала Жирафа.

— Я — страшенно височенна крихітна дівчинка! (Показати, як високо піднімала вгору голову дівчинка, спілкуючись з Жирафою)

— Ну яка ж ти страшенно височенна? — здивувалася Жирафа, вигинаючи шию якнайнижче, щоб розгледіти крихітку. (Показати рукою шию Жирафи, яка вигинається вниз до дівчинки)— Ти дуже низенька!

— До побачення! — ввічливо промовила дівчинка, роблячи кніксен, обережно обігнула Жирафу на вузенькій стежині і… (Показати рухи дівчинки, яка весь час намагається розгледіти щось дуже високо)

зустріла кругленького й колючого Їжачка. (Показати рухами рук, змальовуючи кругленького Їжачка з голками десь біля ніг) Їжачок пирхнув, зупинився й подивився на дівчинку.

— Хто ти?

— Я — дуже низенька, страшенно височенна крихітна дівчинка! (Продемонструвати, як присіла дівчинка, щоб поспілкуватися з Їжачком)

— І зовсім ти не низенька. Ти ж просто жахливо яка довготелеса! - рішуче констатував Їжачок і швиденько втік. (Рухами рук показати як втік Їжачок)

А потім дівчинці зустрілася Змія. (Рухами рук демонструвати звиви Змії)

— Ти хто-о-о? - прошипіла, Змія, гнучко прослизаючи поруч.

Дівчинка прошепотіла:

— Я — просто жахливо яка довготелеса, дуже низенька, страшенно височенна крихітна дівчинка! (Показати, як дівчинка дивиться перелякано на Змію)

— Нічого подібного! — прошипіла Змія — Ти просто зовсім негнучка й надзвичайно повна, ось і все... Ну, прощавай! — і вона швидко проповзла далі. (Показати рухами рук, як)

Наступною дівчинці зустрілася Свиня: („ Намалювати ” рухами рук, яка є Свиня)

— Хто ти?! — зарохкала Свиня.

— Я — зовсім негнучка й надзвичайно повна, просто жахливо яка довготелеса, дуже низенька, страшенно височенна крихітна дівчинка! (Показати, як дівчинка розглядає щось набагато більш масивне, ніж вона)

— Які дурниці! — дратувалася Свиня. (Показати, як Свиня дивиться на когось тоненького ніби посередині себе огрядної) — Яка ж ти "надзвичайно повна"?! Ти ж така худа й охляла, що просто не можна без сліз на тебе дивитися! Прощавай!

Дівчинка, тихенько пішла далі, розмірковуючи й нічого не розуміючи. (Рухатися на місці, як задумлива дівчинка, а потім перевести погляд на удавану гілочку)

І тут вона побачила Пташку, яка сиділа на гілочці.

— Хто ти?! — зацвірінькала Пташка. (Зобразити рукою швидкі рухи Пташки на удаваній гілочці)

— Я — така худа й охляла, що просто не можна без сліз на мене дивитися, зовсім негнучка й надзвичайно повна, просто жахливо яка довготелеса, дуже низенька, страшенно височенна крихітна дівчинка! — сказала дівчинка й печально додала: (Показати розпач дівчинки)

— Хоч я й ніяк не второпаю, чому всі називають мене так по-різному!

— Нічого подібного! Нічого схожого! (Зобразити рукою швидкі рухи Пташки) Зовсім! Зовсім! Всі називають тебе по-різному, але всі невірно. Ти просто дуже уповільнена! Ти ледве-ледве пересуваєшся! За той час, поки ти будеш переходити цю галявинку, я встигну тричі облетіти навкруги весь світ! — Й Пташка швиденько кудись полетіла.

Це була неправда, тому що насправді Пташинка змогла б облетіти стільки не більше одного разу, та й то лише якби дівчинка добряче виспалася на середині галявинки.

А дівчинці почали набридати ці зустрічі, тому що вона ніяк не могла збагнути, яка ж вона на справді. (Передати вираз обличчя збентеженої дівчинки)

І все ж нарешті вона зустріла ще... Черепаху! („ Намалювати ” рухами рук величезну Черепаху)

— Хто ти?! — проскрипіла Черепаха.

— Я — просто дуже уповільнена, така худа й охляла, що просто не можна без сліз на мене дивитися, зовсім негнучка й надзвичайно повна, просто жахливо яка довготелеса, дуже низенька, страшенно височенна крихітна дівчинка! І я не знаю, що скажеш мені... Мабуть, що я - надто швидка?.. (Пантомімічно передати почуття дівчинки, що під час розмови ще й дивиться на велику Черепаху, а потім показувати рухи Черепахи)

— Ні, — заперечила Черепаха. - Я вже забула, що намагалася сказати.

— Ну, тоді може ти зумієш мені пояснити, чому всі називають мене так по-різному?!

— Все залежить тільки від того, як ти сама про себе думаєш, а зовсім не від того, що сказали про тебе інші. От мені інколи говорять, що я повзу занадто повільно. Але ж я вважаю, що пересуваюся дуже швидко. І це тому, що мій улюблений дідусь, якому тепер сто сімдесят три роки, якось сказав, що я, ну, надто швидко повзаю!.. Ну, до побачення! —

І Черепаха поповзла далі.

А дівчинка залишилася... Така, яка вона є... (стаємо у таку позу, якою вона була у дівчинки на початку казки)

Коригуючи власну поведінку людини, здебільшого відмічають, що бажаною рисою вважається „гнучкість”. Але й працюючи у цьому напрямку треба пам’ятати, що у житті конкретної людини „гнучкість” теж не є будь-коли чимось ідеальним. Для усвідомлення цього можна використати уривок із всім відомої і популярної „Поттеріани”, у якому описується, як самозакоханий чаклун, лікуючи перелом руки Гаррі Поттера, зробив руку надзвичайно гнучкою, знищив у руці кіски, що лікувати було значно важче, ніж просто зламані кістки, які виявилися дуже важливими й необхідними.

Інколи використовують ляльки, маріонетки, що зображають героїв казки, рухаючи які, людина відчуває себе причетною до розвитку подій казки. Можна сказати, що кожен обирає такий спосіб, який на даний момент здається йому найбільш зручним, і може бути корисним як рухливе приєднання, так „оживлення” своїми рухами ляльки-героя.

Все це сприяє засвоєнню навичок, які називають „комунікативними”, навичок самоаналізу, саморегуляції, розвиток творчого мислення, вміння „приєднатися” до почуттів інших, знаходити „спільну мову” з різними категоріями людей тощо.