Показники та критерії релігійності

На відміну від категорії "релігія" категорія "релігійність" операційно інтерпретована, тобто вона визначається за допомогою певних якісних і кількісних емпіричних показників. До них відносяться ступінь, рівень, стан, характер та динаміка релігійності.

Ступінь релігійності є індикатором інтенсивності релігійних ознак. Він визначає силу релігійної віри, глибину й інтенсивність релігійних почуттів та переживань, активність культових дій, засвоєння релігійних ідей, норм, цінностей. Традиційно розрізняють низький, середній і високий ступінь релігійної переконаності. Цей показник найчастіше використовують в дослідженнях індивідуальної релігійності.

Рівень релігійності - кількісний показник, індикатор екстенсивності релігійних ознак, що відображає територіальне (село, місто, регіон) та соціально-демографічне (робітники, селяни, інтелігенція, молодь, пенсіонери, жінки, чоловіки і т. ін.) поширення релігій. Він означає відсоткове співвідношення реальної кількості віруючих до всього дорослого населення досліджуваного регіону. Рівень релігійності може бути низьким, середнім (нижчим або вищим середнього) і високим. Його застосовують в дослідженнях ідентичної релігійності.

Стан релігійності - інтегральна характеристика процесу змін і розвитку релігійних явищ та властивостей в межах колективної, а також й індивідуальної релігійної свідомості. Цим терміном позначається конкретне становище у сфері релігійних відносин в тій чи іншій конфесії, релігійній чи соціально-демографічній групі, населеному пункті тощо. Позначається ним також система упорядкованих релігійних властивостей індивіда, що визначає характер інтеріоризованого відношення "Я - надприродне". Залежно від конкретних історичних умов стан релігійності може характеризуватися занепадом чи піднесенням, послабленням або посиленням, відходом від релігії і, навпаки,

Тема 19. Релігійність - форма буття релігії

релігійним наверненням, низьким і високим рівнем релігійної діяльності тощо.

Перехід від одного стану релігійності до іншого прийнято називати динамікою релігійності. Об'єктивно на динаміку релігійності впливають соціально-економічні, політико-ідеологічні, демографічні, культурні, екологічні, побутові та інші чинники. Зміни стану релігійності можуть відбуватися й під впливом таких суб'єктивних чинників як пошук сенсу життя, самопізнання, самоствердження, подолання душевної кризи і т.ін.

Характер релігійності - сукупність стійких якісних особливостей, рис релігійності індивіда чи спільноти, що формуються і розвиваються в процесі релігійної діяльності. Вони є також показником специфічності й відмінності різних типів і виявів індивідуальної чи колективної релігійної свідомості. Характер релігійності є водночас показником прояву ступеню релігійності в емоційно-психологічних станах та практичних діях. Так, релігійність може виявлятися в аскетизмі, екстремізмі, фанатизмі, релігійній поміркованості й толерантності щодо держави чи інших конфесій, особистісних внутрішніх релігійних переживаннях або ж просто у дотриманні релігійних приписів. Вивчення характеру релігійності дає можливість здійснити аналіз особливостей релігійності віруючих різних конфесій, а також окремих регіонів.

Ступінь, рівень, стан, динаміка, характер релігійності визначаються за допомогою особливих ознак - критеріїв релігійності (від грецьк. kriterion - засіб для судження). Проблема критеріїв релігійності залишається недостатньо розробленою як на емпіричному, так і на теоретичному рівнях. У науковців немає єдиного підходу до вирішення цієї проблеми. На думку одних дослідників, для фіксації релігійності достатньо лише вивчення різних видів і форм релігійної поведінки, зовнішніх соціальних релігійних виявів. Інші ж вважають, що дослідити релігійність можна лише на основі суб'єктивного ставлення індивіда до релігії (релігійна самодекларація). Треті при визначені релігійності першочергове значення надають наявності в свідомості особи певних релігійних ідей (напр., поняття про Бога, надприродне тощо).

Дослідження релігійності, зважаючи на те, що вона є складним системним комплексом, повинно опиратися на систему критеріїв, а не на якийсь один окремо взятий критерій. Оскільки структуру цього комплексу складають взаємодетерміновані, нерозривно поєднані між собою релігійна свідомість і релігійна поведінка, то саме ці елементи мають становити основу системи критеріїв релігійності.

Загальною ознакою релігійної свідомості є релігійна віра. Вона включає в себе два елементи:

1) інтелектуальні - знання певних релігійних ідей та понять, наявність різних уявлень (про Бога, потойбічне життя, про походження світу й людини і т. ін.);

2) емоційно-мотивовані - прийняття, як істинних, певних релігійних ідей,

Розділ IV. Суспільствознавче витлумачення феномену релігії

уявлень, понять і впевненість в реальному існуванні істот, властивостей і зв язків, що релігійно об'єктивовані.

Характеристику інтелектуального елементу релігійної свідомості можна визначити як зміст віри. Йому відповідають такі критерії як глибина релігійних переконань, почуттів, знання релігійних догм, норм, приписів.

Емоційному елементу релігійної свідомості відповідає поняття інтенсивності віри, а критерієм є сила емоційних переживань, які соціально зумовлені й залежать від ступеня релігійної переконаності.

В системі релігійної свідомості виокремлюють ще один важливий критерій - ступінь релігійної інформованості. Хоч цей критерій в де чому перегукується зі змістом віри, проте не може бути йому адекватним. Адже розуміння одних і тих релігійних ідей, понять, догм, норм, приписів віруючими залежно від їх статусу в релігійних організаціях, релігійної освіти тощо, може бути різним, тобто воно залежить від інформованості в релігійній сфері. Зміст та інтенсивність віри реалізуються в релігійній поведінці. Тому, вивчаючи релігійність, недостатньо зосереджуватись лише на критерії релігійної свідомості. Тут необхідно враховувати ще й критерії, що стосуються релігійної поведінки. Аналогічно поділу релігійної діяльності на культову і позакультову розрізняють також культову та позакультову релігійну поведінку. Показниками культової поведінки є участь в богослужіннях, обрядах, ритуалах, індивідуальних і колективних молитвах, причастя, сповіді, дотримання релігійних норм, приписів, установок і т. ін. До позакультової релігійної поведінки відносять місіонерську і благодійну діяльність, викладання богословських дисциплін, релігійну пропаганду, участь у роботі церковних з'їздів, конференцій, соборів, релігійне виховання в сім'ї і т.ін.

Проте не завжди культові дії (напр., хрестини, участь в релігійних святкуваннях, відвідання храму, вінчання тощо) свідчать про наявність релігійності, бо ж вони можуть виконуватися і нерелігійними людьми, які мотивують свої вчинки, наприклад, естетичними потребами, дією традиції та ін. В таких випадках зв'язок культових дій з релігійною свідомістю носить опосередкований характер.

У зв'язку з цим зростає важливість такого критерію релігійності як рівень релігійної мотивації поведінки. Лише мотивація культових дій релігійними мотивами є свідченням релігійності індивіда.