НАРОД СКАЖЕ, ЯК ЗАВ’ЯЖЕ

Травневий борщ, як з грибами борщ.

Як травень дощ сіє – жито половіє.

Як у травні дощ не впаде, то і золотий плуг не виоре.

Як випадуть у травні три добрих дощі, то вродить хліба на три роки.

Дощ у травні – врожай справний.

Травневий дощ хліба на ноги піднімає.

У травні пня вбери, то красним буде.

Травень ліс прибирає – літо в гості чекає.

Травень багатий на квіти, а хліб у жовтня позичає.

Хто у травні звінчається, той буде вік маятися.

У травні оженився, то вік журився.

Сухий майорець, мокрий май – буде жито, як той гай.

За мокрим травнем іде жаркий червень.

Весна не зима – не на піч, а на поле збирайся.

Весняний дощ – що вдовиний плач.

ТВІР-РОЗДУМ “МОЯ МАТУСЯ”

ДО ДНЯ МАТЕРІ

Приходжу втомлена додому – і завжди зустрічає мене моя рідна матуся…

МАМА… Цікаве, душевне і проникливе це слово. Тисячі малюків вимовляють це слово вперше. І для всіх воно з цієї хвилини стає головним, найдорожчим. Цікаво, чому людина, коли їй боляче, благально вимовляє, а іноді й навіть викрикує лише просте слово – “мама”? Я вважаю, це тому, що для кожної людини це слово – сенс життя, адже мама для кожного найперша людина в світі.

І моїм першим слово було чарівне та мелодійне слово “мама”. І для мене мамочка стала першою людиною у цьому великому неосяжному світі. І вона у мене – найкрасивіша, найніжніша, найдобріша, найлюдяніша, найпрацьовитіша, найпрекрасніша, найдобріша, найтендітніша і, взагалі, - найкраща матуся у світі.

Де б я не була, і що б я не робила, я завжди пам’ятаю маму і її настанови. Але потрібно не тільки пам’ятати настанови і маленькі поради, а й виконувати їх.

Куди б я не дивилася, я усюди бачу мою матусю. Зараз весна і вона нагадує мені ласку мами. У цвітінні дерев я бачу її щиру посмішку, у яскравому промені сонця бачу я її теплі і ніжні руки, що так турбуються про мене.

Так, мама багато зробила для нас. І тому усі ми повинні пам’ятати про це.

Усі люди – діти, а особливо для своїх мам. І тому усі ми повинні дякувати мамі за її ласку, за доброту та турботу.

Впадімо перед матір’ю на коліна і попросимо прощення за усі образи і кривди, які ми заподіяли. І тоді усі ми назавжди залишимося дітьми.

Особисто я дуже вдячна моїй мамочці за те все добро, що вона для мене зробила і за те, що вона у мене є…

Приходжу втомлена додому – і як завжди мене зустрічає моя найкраща матуся…

Випускниця-вихованка ДНЗ № 14

учениця 11 класу гімназії

Валентина Вовк