Cхарактеризуйте історичні етапи становлення психодіагностики, її предмет, задачі та місце в системі сучасної психології.

Мета – збір інформації про особливості людської психіки. Предмет – індивідуально-психологічні особливості людини. Завдання: 1. Фіксувати і описувати в упорядкованому вигляді псих. розбіжності між людьми чи групами, об’єднаними за якоюсь ознакою. 2. Конструювати психодіагностичні методики. Методичні засоби – конкретні прийоми вивчення інд.-псих. особливостей, способи обробки та інтерпретації результатів. Пов'язана з загальною, медичною, віковою, соціальною, диференційною псих. Теорет. основи психодіагностики базуються на псих. науках, явища псих. наук вимірюють за допомогою психодіагностичних методів. Тенденції: застосування сучасних методів математики і фізики, комп’ютеризація.

Психодіагностика - галузь психологічної науки, що розробляє методи виявлення і вимірювання індивідуально-психологічних особливостей особистості»

З часом вивчення індивідуальних відмінностей спровоковувалось певними потребами суспільства. Змістовно цей процес був пов'язаний із впровадженням у психологію точних методів природничих наук, зокрема об’єктивного експериментального методу, який почав визначати характер психологічної науки в цілому. Так експериментальні дослідження Вундтом сенсомоторних процесів, виявлення Гальтоном антропометричних(фіз. псих) особливостей людини.

Згодом розвивається тестовий метод /інструмент об’єктивного обстеження люд./ або наука тестологія (психометрика) Кеттел.

Запити медичної практики, а також розвиток психоаналітичних уявлень про природу та функціонування психічного зумовили появу «клінічного підходу в психодіагностиці», характерними рисами якого стали ситуативність, багатоаспективність, індивідуалізація, інтуїтивність.

Також у психодіагностиці виділяють два підходи виміру і розпізнавання індивідуально-психологічних особливостей людини: номотетический( розуміння особистості як набору властивостей; виявлення та вимірювання загальних для всіх людей властивостей особистості ) та ідеографічний (розуміння особистості як цілісної системи; розпізнавання індивідуальних особливостей особистості )

Розвиток вітчизняної ПД. пов’язаний з працями Сєченова Павлова Бєхтєрєва, характерною рисою стала орієнтація на матеріалістичне розуміння псих.д-ті людини.(впроваджується об’єктивний експериментальний метод, створюються лабораторії експериментально-психологічні)

В 20-30рр минулого століття ведуться розробки в області ПД.що пов’язані з потужним розвитком педологічних та психотехнічних тестових досліджень особистості. У 70х відроджується тестова ПДособистості (з’являються спроби використати «якісні тести»упато- та нейропсихології, зявляються публікації з психометрики, конференції, дискусії).

Однак після розпаду СРСР значного погіршення зазнало публікація та розповсюдження нової наукової л-ри, чере що зіткнулися з проблемами слабкої психометричної підготовки практичних психологів, не розробленістю теоретико-методологічних проблем психологічної діагностики, її завдань, предмета та структури.

На сучасному етапі розвитку психодіагностики особистості провідні спеціалісти всіх країн СНД інтегрують свої зусилля у напрямку наукової розробки інструментально-методичного забезпечення професійної діяльності практичних психологів.І українські вчені не є виключенням.(Костюк,Роменець,Федоришин)

17. Окресліть основні сучасні проблеми та перспективи розвитку психологічної діагностики.

Проблеми сучасної ПД пов’язані з гуманізацією психологічної діагностики, розробкою її теоретичних основ та соціокультурних аспектів, її комп’ютеризацією. 1)Гуманізація пов’язана зі зміною системи діагностичних пріоритетів та поступовим оформленням нового підходу, який слідом за Роджерсом можна назвати клієнт центрованим. У межах даного підходу основною метою психологічної діагностики стає виявлення так званого гіперкомпенсаторного фонду особистості. – її сильних, позитивних сторін, які існують попри наявність психологічної проблеми, дефекту. На основі цього стає можливим перетворення психологічного дослідження у систему фасилітативної міжособової взаємодії,діалогу,спрямованого на забезпечення всебічного гармонійного розвитку особистості досліджуваного. \

2)Розробка теоретичних основ ПД пов’язана,по-перше, з обґрунтуванням й операціоналізацією вітчизняних концепцій особистості з метою конструювання відповідного вимірювального інструментарію та здійснення на цій основі психологічної діагностики, по-друге,- вдосконалення математико-статистичного апарату стандартизації діагностичних методик та процедур кількісного аналізу отриманих даних.

В соціокультурному аспект і йде мова про різного роду дослідницькі та адаптивні методики для інших ніцій, рас.

3)Комп’ютеризація ПД поки що перебуває на початковій стадії свого розвитку, однак вона поступово поширюється в практиці наукових досліджень та ін..Основними областями використання комп’ютера в сучасній ПД є стандартизація діагностичних методик, оперативне групове тестування; математико-статистична обробка даних; інтерпретація результатів тестування.

18. Дайте характеристику структурі психодіагностичного процесу. Проаналізуйте проблему встановлення психологічного контакту з піддослідним.

Психодіагностика (грец. psyche - душа і diagnostikos - здатність розпізнавати) - галузь психологічної науки, що розробляє теорію, принципи, інструменти оцінювання і вимірювання індивідуально-психологічних особливостей особистості, змінні соціального оточення, в якому здійснюється життєдіяльність особистості.

Структура психодіагностики: об’єкт – людина як носій індивідуальних псих. властивостей; суб’єкт – людина, яка проводить псих. дослідження; психодіагностична ситуація - сукупність незмінних протягом постановки діагнозу організаційних умов, психодіагностичні завдання – вимоги до аналіза і вирішення проблеми; засоби - конкретні прийоми вивчення інд.-псих. особливостей, способи обробки та інтерпретації результатів; процес – хід та етапи діагностичного дослідження; псих. діагн оз - це структурований опис комплексу взаємопов'язаних психічних властивостей - здібностей, мотивів, стійких особливостей особистості. Психологічний діагноз - це не висновок про психічну хворобу або про схильність до певного психічного захворювання. У сучасній психодіагностиці психологічний діагноз не зводиться до фіксації і не пов'язаний з прогнозом можливих психічних захворювань. Він може бути поставлений будь-якому здоровій людині і означає структурований опис комплексу взаємопов'язаних психічних властивостей - здібностей, стильових рис і мотивів особистості.