Статус апатриду.

Безгражданство (Б.) – положение лица, кот-е не состоит в гр-стве никакого гос-ва. Такие лица не имеют устойчиво-пр. связи ни с одним гос-вом и не могут рассчитывать на дипл. защиту какого-либо гос-ва. Б. может возникнуть в случаях: когда лицо вышло из гр-ства своего гос-ва и ещё не приобрело гр-ства др. гос-ва (відносне Б.); при рождении, если закон места рождения и закон гр-ства родителей основанный на п-пе права тер-рии (абсолютне Б.).

Конвенция о статусе апатридов 1954 г., Конвенции о сокращении безгражданства 1961 г.

Конвенция 54 г. обязывает предоставлять апатридам положение, кот-м пользуются иностранцы (в отнош. движ. и недвиж. имущества, работы по найму, работы на собственном предпр-тии и др.) и собственные граждане (авторские, промыш. права, обращение в суд, начальное образование, прав. помощь).

Особа без громадянства (ЗУ "Про гр-ство") - особа, яку жодна Д. відп-но до свого зак-ства не вважає своїм громадянином.

 

69. Поняття і юридична природа м/н договорів.

Віденська конвенція про право МД ві 23.05.1969р., Віденська конвенція про право Д між держ. та м/н орг-ми або між м/н орг-ми від 21.05.1986р.

МД – м/н угода, укладена державами та іншимим суб’єктами МП в письмовій формі, незалежно від того, чи міститься дана угода в 1, 2 чи декількох пов’язаних між собою документах, а також незалежно від його конкретного найменування. МД-основне джерело МП. Суб’єктами є держави та інші суб’єкти МП. Має бути двостороннім. Обов’язкова наявність волевиявлення, щонайменше двох суб’єктів. Види: односторонні-нотифікація, визнання, протест,відмова; двосторонні; багатосторонні; універсальні; регіональні; субрегіональні; відкриті;закриті; міждержавні; міжурядові; міжвідомчі; в письмовій формі; в усній формі; політичні; з прав.питань; з прикордон.пит.; з екон.питань; з питань транспорту та зв’язку; здоров’я; війни.

 

70. Укладання міжнародних договорів.

Деякі автори визначають 3 стадії укладення МД: прийняття тексту, Встановлення аутентичності шляхом підписання або парафування тексту чи заключного атку конференції, згода на обов’язковість МД, що виражається підписом, ратифікацією, прийняттям, затвердженням, приєднанням.

Інші вчені виділяють такі стадії: призначення уповно-них для ведення переговорів (сторони повинні визнати одна одну в тому об’ємі, який потрібен для здійснення договірних постановлень. Для участі певні особи можуть представляти держ. без спец.повноважень: голова держ., голова уряду, міністри іноз.справ. Іншим видаються повноваження.); пред’явлення та перевірка повноважень; узгодження тексту Д; обговорення та прийняття тексту Д (переговори між держ., які домовляються. Принцип рівноправності, недискримінації, недопустимість диктата та втручання у внутр.спр. Форми підготовки: дипломатичні канали, міжнародні конференції уповн. представників держ., міжнародні орг-ії. Прийняття тексту через голосування-двосторонні одноголосно, а багатосторонні при 2/3.); аутентифікація Д (любий уряд перед тим як брати на себе зобов’язання по Д має знати яке його остаточний текстуальний зміст. Форми: парафування-встановлення ініціалами уповноважених держав; включення тексту договору в заключний акт м/н конференції; включення тексту договору в резолюцію м/н орг-ї; інша узгоджена процедура.); вираження згоди на обов’язковість Д: шляхом підписання, обміну документами, які утворюють Д, ратифікація, прийняття, затвердження, приєднання чи ін.спосіб про який домовились сторони.

 

71. Чинність та дійсність МД.

Д вступає в силу в порядку та на дату, передбачені в самому договорі чи за погодженням сторін. При відсутності такого положення тоді коли всі учасники Д надали згоду. Якщо згода на обов’язхковість виражається в якій-н.даті, то цей Д вступає в силу для цієї держ. у вказану дату. Д чи його частина можуть застосовуватись тимчасово якщо передбачено Д або сторони домовились.

Дійсність Д у часі передбачає хронологічні межі його дії: до закінчення зазначеного строку (зазвичай 10-20р.), до настання певних подій, зазначених в Д (мета Д). МД можуть укладатись на певний строк: умовно-визначений, з невизначеним строком; безстроковий договір; особливі за строком МД (строк встановлюється в майбутньому). Пролонгація МД представляє собою механізм продовження строку дії МД, який заснован на домовленості його учасників або передбачається в самому тексті Д.

Загальними підставами припинення дії Д є: згода на заміну новим, закінчення строку дії, закінчення дії у зв’язку з досягненням мети, денонсація, припинення існування одного з суб’єктів МД, регулятивні умови (застереження), невиконання Д. До умов недійсності відн-ся: абсолютна недій-ть-вважається недійсним з самого початку, відносна недійсність- укладений під впливом, внаслідок підкупа, внаслідок примусу, якщо допущена помилка щодо факту, ситуаціїпри укладенні Д, порушення внутрішнього права.