Сетевые ИТ

 

Як відомо, найбільших успіхів в галузі НТП досягли США і Японія. Регулювання НТП державою в цих країнах можна представити в двох взаємопов'язаних сферах: наукових досліджень і процесу створення нововведень в економіці.

 

США є головним центром науково-технічного розвитку у світі; по загальному рівню науково-технічного потенціалу, ширині фронту фундаментальних досліджень, ключовим областям НТП вони суттєво переважають інші країни.

 

Центр ваги в організаційних і інноваційних процесах у США приходиться на впровадження нових технологій і продуктів. При цьому в якості оптимальної використовується наступна пропорція розподілу інвестицій по етапам: “дослідження – розробка – впровадження – 1: (2-3): (6-10)”. В США дана пропорція стійка уже на протязі 25 років.

 

Ця структура інвестицій відповідає потребам економіки і внутрішнім закономірностям функціонування розвинутого науково-дослідницького потенціалу. Різке розширення або зниження долі будь-якої із стадій науково-технічного циклу може привести до негативних результатів.

Для США характерна концентрація високотехнологічних фірм із складною продукцією, що є важливим фактором прискорення НТП.

Головною ж метою формування науково-технічного потенціалу США є досягнення науково-технічного лідерства і воєнної переваги. Отже, шлях реалізації поставленої мети – це шлях науково-технічних проривів і підтримки найновіших галузей і виробництв.

В США основною функцією держави в розвитку науки і техніки є непряме стимулювання нововведень, інноваційного підприємництва і створення для них сприятливого середовища. Державне втручання в розвиток науково-технічного потенціалу в США здійснюється по таким напрямкам.

 

1. Держава несе відповідальність за початкові стадії, перш за все фундаментальні дослідження.

 

2. Забезпечує розподіл державних ресурсів між різними секторами сфери наукових досліджень.

 

3. Здійснює стимулювання науки за допомогою податкової, амортизаційної, патентної, зовнішньоторгівельної політики.

 

4. Забезпечує прогнозування науково-технічного розвитку та ін.

 

Державне фінансування в США має цільовий характер і підрозділяється на пряме (фінансування на конкретні дослідження) і непряме (засоби на програми і підготовку кадрів, придбання обладнання).

 

В цілому американська система державного регулювання і фінансування науково-технічного потенціалу має дві основні переваги. По-перше, вона забезпечує широкий спектр видів наукової діяльності, по-друге, можливість вибору механізму фінансування, захищає незалежність наукового товариства від політичних змін в державних відомствах.

 

 

ВИСНОВОК

 

Розглянувши питання, визначені завданнями роботи, можна зробити висновок, що науково - технічний потенціал будь-якої країни є основним двигуном економік країн. В умовах економічної реформи, спрямованої на забезпечення стабілізації та переходу до економічного зростання, необхідна розробка заходів щодо збереження науково-технічного потенціалу, його розвитку та підтримки. Ці заходи повинні розроблятися при активній підтримці держави.

Вирішальне значення в умовах нового етапу НТР, в умовах структурної перебудови світового господарства набуває питання науково - технічного потенціалу, тенденції до інтенсифікації розвитку, саморозвитку на основі накопиченого промислового та наукового потенціалу.

Для Росії зараз особливу значимість набуло творче використання досвіду розвинених країн по реалізації заходів державної підтримки інноваційних процесів в економіці, що в підсумку дозволить сформуватися вітчизняну систему стимулювання інноваційної діяльності. Ефективність інновацій залежить від ряду чинників - це дієвість будь - якого результату, одержуваного в ході вкладення інвестицій і всіх ресурсів (грошових, матеріальних, інформаційних, робочої сили) в новий продукт чи операцію (технологію).

Науково-технічний потенціал є безперервним і складним процесом відкриття і використання нових знань і досягнень в господарському житті. У результаті науково - технічного прогресу відбувається розвиток і вдосконалення всіх елементів продуктивних сил: засобів і предметів праці, робочої сили, технології, організації та управління виробництвом.

До теперішнього часу в структурах, відповідальних за надання державної підтримки науково - технічного інноваційного потенціалу, в області інновацій, склалася система середньострокового планування заходів на основі складання одно-, дворічних програм та їх фінансування на пайовій основі бюджетами різних рівнів. Програми ці мають ієрархічну структуру (федеральні, регіональні, муніципальні), а їх мета - узгодження дій різних рівнів влади та акумулювання ресурсів для більш повного охоплення заходами підтримки підприємств у цій галузі, велика увага, особливо останнім часом, звернуто малому підприємництву.

Без підтримки держави неможливо розвивати і зберігати науково - технічний, інноваційні потенціал. Політика держави являє собою сукупність форм, методів, напрямів впливу держави на виробництво з метою випуску нових видів продукції і технології, а також розширення на цій основі ринків збуту вітчизняних товарів.

У країні має потужний науково - технічний потенціал, необхідно його підтримувати, розвивати і зберігати.

 

Література:

 

1. Прогнозирование и планирование экономики. Под общей редакцией В.И.Кондауровой Минск: “Экоперспектива” 2000 г. – с. 271-297

 

2. Руденко П.О., Романенко В.П. “Системи технологій ” конспект лекцій. Чернігів. – 2002. – 155 с.

 

3. Гончар М.Т. Экологические проблемы сельскохозяйственного производства. – Львов. – 1986 г.

 

4. Джигарей В.С. Екологія та охорона навколишнього природного середовища. Київ. – Знання. – 2000 р.

 

5. Экология и земледелие. Сборник трудов. – Изд-во “Наука” - М. 1980 г.

Балабанов І.Т. Інноваційний менеджмент: Навчальний посібник. - СПб.: Питер, 2001.

 

6. Балабанов І.Т. Інтерактивний бізнес. - СПб.: Пітер, 2000.

 

7.Бетехтіна Є., Пойсік М. Світова практика формування науково-технічної політики. - Кишинів, 2000.

Сетевые ИТ

 

Сетевая технология – набор программных и аппаратных средств (драйверов, кабелей, разъемов и т.д.) и механизмов передачи данных по линиям связи, достаточный для построения вычислительной сети.

Вычислительная (компьютерная) сеть (ВС) – вычислительный комплекс, включающий территориально распределенную систему ЭВМ и их терминалов, объединенных каналами передачи данных.

История развития ВС

Прообразом вычислительных сетей являются многотерминальные системы разделения времени появившиеся в начале 60-х гг. В таких системах каждый пользователь получал собственный терминал, с помощью которого он мог вести диалог с компьютером. Работа за терминалом воспринималась примерно так же, как работа за подключенным к сети персональным компьютером. Терминалы соединялись с компьютерами через телефонные сети с помощью модемов.

Затем появились системы, в которых наряду с удаленными соединениями типа «терминал – компьютер» были реализованы и удаленные связи типа «компьютер – компьютер». Компьютеры получили возможность обмениваться данными в автоматическом режиме, что и является базовым признаком любой вычислительной сети. На основе подобного механизма в первых сетях были реализованы службы обмена файлами, синхронизации баз данных, электронной почты и другие.

Хронологически первыми появились глобальные сети, объединяющие территориально рассосредоточенные компьютеры, возможно находящиеся в разных странах. В 1969 г. министерство обороны США инициировало работы по объединению в единую сеть суперкомпьютеров оборонных и научно-исследовательских центров. Эта сеть, получившая название ARPANET, стала отправной точкой для создания первой и самой известной глобальной сети – Internet. Сеть ARPANET объединяла компьютеры разных типов, работавшие под управлением различных ОС с дополнительными модулями, реализующими коммуникационные протоколы, общие для всех компьютеров сети. ОС этих компьютеров можно считать первыми сетевыми ОС.

Первые локальные сети появившиеся в начале 70-х гг. использовали нестандартные сетевые технологии.

В начале 80-х гг. с появлением персональных компьютеров появился Internet в современном виде, а также на всех узлах была проведена установка стека TCP/IP.

В середине 80-х гг. утвердились первые стандартные сетевые технологии объединения компьютеров в сеть – Ethernet, ArcNet, Token Ring, Token Bus, несколько позже – FDDI.

В конце 80-х гг. Internet получил широкое распространение, и началось его коммерческое использование.

В 1991 г. изобретен Web.

В результате тесной интеграции локальных и глобальных сетей произошло взаимопроникновение существующих технологий. Процесс переноса технологий из глобальных сетей в локальные приобрел массовый характер, в результате чего появился Intranet.

В настоящее время ведутся работы по созданию универсальных мультисервисных сетей, способных одинаково эффективно передавать информацию любого типа: данные, голос и видео.