Електричні мережі

Оскільки теплові та гідравлічні електростанції розташовані в місцях залягання палива або біля водосховищ річок, а споживачі зазвичай знаходяться на значній відстані від електростанцій, пе­редача електроенергії здійснюється лініями або мережами елект­ропередач, які бувають повітряні і кабельні.

Повітряні лінії будують при передачі електроенергії на значні відстанні через малонаселенні райони і сільску місцевість, а ка­бельні — в містах і промислових центрах. Втрати електроенергії в мережах за законом Джоуля-Ленця визначаються за формулою

де / — сила струму;

R — опір провідника;

— час.

Для зменшення втрат треба або зменшити опір провідника, тобто збільшити його перетин або зменшити силу струму (збіль­шити напругу при однаковій потужності P=IU).

На значні відстані струм передають напругами 20, 35, ПО, 150, 220, 330, 750 і 1150 кВ, а сталий струм — 1500 кВ. Лінії елек­тропередач з напругами 380 (із заземленою нейтраллю), 220 і 127 В називають низьковольтними і використовують в роз­подільчих мережах, які з'єднують трансформаторні підстанції із споживачами.

Передача електричної енергії на відстань більше 1000 км змінним струмом невигідна через значні втрати в проводах і по­рушення синхронності роботи генераторів. Тому в таких випад­ках ставлять випрямлячі, які перетворюють змінний струм в ста­лий, а в районі споживання знову сталий струм перетворюють в змінний за допомогою інверторів в струм високої напруги, а потім через пониження напруги в трансформаторах надходить до споживачів. В бувшому СРСР побудована була перша в світі еле­ктропередача сталим струмом на відстані 473 км: Волзька ГЕС — Донбас потужністю 700 МВт при напрузі 800 кВ.

Матеріалом для електропроводів служить мідь, алюміній., сталь, а в особливих випадках — бронза. Найбільша провідність у міді, але вона має високу вартість, яка менша в алюмінія, але він має незначну міцність. Для ліній з напругою 35 кВ використову­ють комбіновані сталеалюмінієві провода: центральна частина стальна забезпечує певну міцність, а алюмінієва має високу елек­тропровідність.

Система енергетики в будь-якій країні повинна відповідати основним вимогам до яких в першу чергу відносять надійність або стабільність, динамічність, інерційність, дискретність та еко­номічність і самоорганізованість

Економічність — властивість системи здійснювати свої функції з мінімумом втрат при наявності суттєвих обмежень. Ця властивість віднесена до групи функціонування, тому що воно в більшій мірі виявляється в період експлуатації.

Надійність — комплексна властивість системи виконувати за­дані функції при заданих умовах і обмеженнях функціонування.

В групу властивостей, що характеризують керованість систе­ми, включені п'ять основних: неповнота інформації; адаптація; недостатність оптимальних рішень; самоорганізованість; багато-кр итер іальність.

Властивість самоорганізованості полягає в спроможності си­стеми вибирати рішення і реалізовувати їх для зберігання взаємодії з навколишнім середовищем. Це пов'язано властивістю нецілісності системи. Основне завдання всього народно-госпо­дарського комплексу України полягає в скороченні затрат енергії на виробництво товарів. Конкурентно спроможною може стати продукція на виробництво якої витрачається в (6...7) разів менше енергії.

Перспективи розвитку електроенергетики заключаються у ви­користанні відновлюємих джерел енергії, тобто енергії води, вітру, сонця, тощо. Існують переконання, що більша частина не­обхідної нам енергії в майбутньому буде отримуватися від космічних електростанцій, які можуть допомогти забезпечити наші енергетичні потреби. Батареї сонячних елементів будуть пе­ретворювати сонячне світло в електрику. Отримана енергія буде спрямована на Землю у вигляді пучків мікрохвиль. Сонячний мо­дуль, який складається з ряду кремнієвих, фотоелектричних еле­ментів, послідовно сполучених один з одним для збільшення на­пруги, що отримується при падінні на них сонячного світла. Стандартний модуль цього типу виробляє максимум 2 ампери при напрузі 17 вольт, а отримана потужність дорівнює 34 вата. Можуть бути перспективними одержання електроенергії хімічним перетворюванням води, тобто спалювання водню після якого утворюється екологічно безпечний викид — вода.

Водень може використовуватися як добавка (активатор) у газотурбінних і поршневих двигунах для зниження токсичності відпрацьованих газів та ефективнішого спалювання основного пального. Основна проблема заключається в накопиченні вод­ню. Достатньо зауважити, що густина водню складає 0,09 кг/ , тобто для його зберігання треба мати величезний об'єм ємності, або дуже великий в ємності тиск. Зараз ведуться розробки по виз­наченню методів накопичення водню методами абсорції на ос­нові використання гідридів металів накопичувачів водню. Ведуться роботи зі створення та вдосконалення водневих двигунів для автотранспорту та авіації.

Використання водню як палива диктує необхідність шукати

шляхи розв'язання багатьох проблем, передусім пов'язаних з йо­го зберіганням і транспортуванням. За останні роки синтезовано велику кількість сплавів накопичувачів водню, деякі з них уже застосовуються в промисловості. Проте одержати таке поєднання

параметрів, як значна сорбційна ємність, легкість процесів сорбції-десорбції водню за невисоких температур, висока тепло­провідність, легкість активації, наявність стабільних робочих ха­рактеристик під час експлуатації з невисокою вартістю. Ці за­вдання досить складні і не вирішенні.

Використання біогазу при зброджуванні біомаси може щорічно замінити 750 тис. т. умовного палива щорічно. Експлу­атація повітряних електродвигунів може дати в перспективі (30...40) млрд. кВт.год щорічно, а потенціал енергії малих рі­чок — 2400 МВт. та може виробляти 4 млрд. кВт.год електрое­нергії. Запаси гідротермічної енергії на глибині до 2000 м склада­тимуть 28300 тис. на добу при 30 °С.

Контрольні запитання до 6-го розділу.

1. Основні види палива та їх характеристики.

2. Характеристики енергокомплексу України.

3. Теплові електростанції.

4. Гідроелектростанції.

5. Нетрадиційні джерела електроенергії.

6. Відновлювальні та не відновлюєальні джерела електрое­нергії.

7. Технологічна схема вироблення електроенергії.

8. Паротурбінні електростанції.

9. Принципи одержання пари.

10. Перетворення пари в електроенергію.

11. Електрогенератори.

12. Схеми вироблення енергії на атомних електростанціях.

13. Схема вироблення енергії на гідроелектростанціях.

14. Електричні мережі, їх призначення та основні характерис­тики.

15. Основні напрямки розвитку електроенергії.

16. Перспективи використання водню як джерела енергії.

17. Засоби вробництва енергії в Україні із відновлюванних джерел.