Виявлення і аналіз проблем та суперечностей

Значну роль в розв'язанні суперечностей має розробка стра­тегії розвитку об'єктів. Правильна оцінка можливих шляхів роз­витку підприємства на довгий період, оцінка можливих наслідків змін, що відбуваються в соціальній, економічній і науково-тех­нічній областях дуже істотна для зміцнення і розвитку об'єкта-ре-алізації глобальної мети керування.

У економічній літературі існують два трактування поняття стратегії керування. Одне з них розглядає стратегію керування як процес формулювання довгострокової мети розвитку, визначен­ня їх кількісних параметрів і шляхів досягнення. Прихильники іншого трактування виводять за рамки стратегії керування етап

постановки мети, розглядаючи її як частину управлінської діяль­ності, яка виробляє шляхи та способи реалізації поставленої ме­ти, забезпечує узгодження окремих часткових рішень у єдиній си­стемі керування.

Стратегія керування містить у собі як обґрунтування довгост­рокової мети, так і розробки засобу реалізації мети в масштабах регіону, галузей, підприємств, тощо. При цьому при визначенні стратегії необхідно розуміти як загальні напрямки, на яких варто шукати шляхи досягнення мети, так і часткові, що дозволяють розв'язати наявні проблеми.

Поряд із стратегію необхідно спиратись на структуру про­блем і суперечностей, яка повинна бути визначена на базі аналізу існуючого положення в галузі і підприємствах. Для розв'язання кожної проблеми необхідно визначити зміст мети, що забезпечу­ють її вирішення.

Розуміючи під програмою зміст і план діяльності, перелік різних видів робіт, що спрямовані на досягнення визначеної мети і забезпечених ресурсів, можна визначити методичні підходи формування програми. При цьому, одним із вимог при визна­ченні методичного підходу, є облік специфічних умов функціону­вання об'єкта. У даному випадку особливістю функціонування підприємства є забезпечення задоволення потреб населення об­меженого регіону в певному виді продукції.

Другою вимогою є постійне знання досягнутого рівня задово­лення потреб у продукції, як основної функції підприємств, так і досягнутого науково-технічного, економічного і соціального розвитку підприємств.

Третьою вимогою виступає знання нормативів задоволення потреб населення і підприємств регіонів України у певній про­дукції, а також нормативного прогнозу науково-технічного, ор­ганізаційного, економічного і соціального розвитку підприємств інших регіонів України.

З урахуванням особливостей функціонування малих підпри­ємств у якості основних рекомендується прийняти такі нормативи:

> нормативи забезпечення задоволення потреб населення в певному виді продукції;

> нормативи технічного забезпечення підприємств, ор­ганізацій, які беруть участь у задоволенні потреб продукції насе­лення регіонів України з урахуванням конкурентоспроможності випускаємої продукції;

> економічні нормативи, які характеризують рівень еко­номічного розвитку підприємств і галузі у цілому;

> соціальні нормативи, які характеризують рівень соціально­го забезпечення працівників, трудових колективів підприємств;

> рівень матеріально-технічного забезпечення;

> рівень організаційних відношень у системах керування підприємств і окремих галузей;

> рівень економічних відношень у системах підприємств і галузі. Практично повинна бути отримана відповідь на питання —

куди, у яких напрямках повинні розвиватися підприємства пев­ного виробництва, виходячи з аналізу специфічних умов функціонування, досягнутого рівня задоволення потреб, рівня науково-технічного, економічного, організаційного і соціально­го розвитку, нормативного прогнозу.

У даному випадку нормативний прогноз виступає як "норма­тивні варіанти" керування регіональним відтворенням, які відповідають обраним тенденціям розвитку підприємств на базі схвалених напрямків науково-технічного прогресу, ресурсних, організаційних і соціально-економічних обмежень. При здійсненні нормативного прогнозу велике значення приділяється вивченню динаміки росту населення, промислової і соціальної інфраструктури. При цьому оцінка прогнозованих норм і норма­тивів повинна здійснюватися на базі конкретних умов.

Таким чином, мова йде про аналіз співвідношення існуючого рівня розвитку підприємств в регіонах України, нормативного прогнозу і конкретних умов розвитку. Враховуючи, що в цей час не може бути мови про ідеал розвитку галузі необхідно шукати компроміс і орієнтуватися не просто на "найкраще нормативне", "ідеальне", а на "найкраще з можливого", тобто оптимального варіанту розвитку.

Аналіз співвідношень існуючого рівня розвитку підприємств (задоволення потреб науково-технічного, економічного, ор­ганізаційного і соціального розвитку), нормативів розвитку за­значених напрямків дозволяє виявити на підприємстві супереч­ності, у тому числі суперечності в системі керування.

Визначення пріоритетів в розв'язанні проблем і суперечнос­тей. Питання визначення пріоритетів вирішення проблем і супе­речностей на кожному ієрархічному рівні керування — складне, тому що воно пов'язане як із наявністю можливостей (еко­номічних, науково-технічних, організаційних і соціальних), так і

з умінням керівників (менеджерів) визначити головну проблему (проблеми), вирішення якої дозволить підготувати до розв'язан­ня інші проблеми і суперечності. Важливу роль у реалізації цього питання виконує знання наявних у підприємствах ресурсів і ба­жання їх ефективного використання.

Практика функціонування економіки України дозволила виз­начити одну з найважливіших проблем — удосконалення ор­ганізації керування підприємствами у зв'язку з входженням у ринковий простір. Тому пріоритетність вирішення проблем і су­перечностей пов'язано в першу чергу з роллю організації керу­вання і її спрямованість на розв'язання виробничих, науково-технічних, економічних і соціальних проблем. Не забезпечивши підвищення рівня керованості підприємством, не можна здійсню­вати вирішення згаданих вище проблем.

Для цього треба проаналізувати можливі засоби вирішення проблем. Це може бути здійснено тільки з використанням науко­вих методів прогнозу, а також прийняття ефективних уп­равлінських рішень по формуванню організаційного й еко­номічного механізмів керування.

Для підприємств виробництва будь-якого товару, як відзна­чалось раніше, найбільш важливим є розв'язання "проблем вхо­ду" підприємства і "виходу". У першому випадку необхідно шу­кати і забезпечити реалізацію ресурсного потенціалу по вироб­ництву сировини. В другому — розширювати ринок збуту гото­вої продукції з використанням функції маркетингу. Проблема "входу" підприємства і можливі способи і засоби її вирішення розглянуті вище.

Найбільш складним в даний час є проблеми, що пов'язані з реалізацією готової продукції на споживчому ринку. Тому не­обхідно розробити стратегію посилення позицій підприємств на зовнішніх і в основному на внутрішніх споживчих ринках.

Іншими проблемами можуть бути: стимулювання збуту про­дукції, структуризація мети керування, визначення функцій керу­вання, розподіл цих функцій між рівнями, формування еко­номічного механізму, соціальне заохочення працівників, програма розвитку підприємства, упорядкування плану реалізації продукції.