Концепт як ціннісна домінанта авторської картини світу

У ракурсі досліджуваної нами проблематики важливо розглянути особливості авторської картини світу в мові, яку разом з мовної виділяє В. І. Карасик. Авторська картина світу являє собою прояв семантичного закону, згідно з яким найбільш важливі предмети і явища в житті народу отримують різноманітну і детальну номінацію, в той час як особливість мовної картини світу полягає в частотності і специфічної комбінаториці складових її елементів. Важливим для нашого дослідження є положення про те, що семантична щільність тієї чи іншої тематичної групи слів, деталізація найменування, виділення смислових відтінків є сигналом лінгвістичної цінності позамовного об'єкта... []Карасик В.И. Языковой круг: личность, концепты, дискурс. - Волгоград: Перемена, 2002. - С.166-205. Карасик, 1996: 4. Поряд з мовною, ціннісну авторську картину світу виділяє також Л. Л. Уфімцева. При вивченні ролі лексики в пізнанні людиною дійсності і формуванні мовної картини світу вона виділяє лексичні розряди слів, які створюють особливе бачення. Серед них номінальні класи, експресивна і модальна лексика, різні інтенсифікатори і поєднання слів, що формують ціннісну картину світу. Крім того, дослідник робить значимий для нашої роботи висновок про те, що особливе бачення світу створюють незнакові способи існування смислів: створення пізнавальних образів за допомогою різних метафоричних засобів і непрямих найменувань. []Уфимцева Н.В. Языковое сознание: динамика и вариативность. – М.: Институт языкознания РАН, 2011. – с. 252. Уфімцева, 1988: 140

Слова, що сприяють особливому баченню і сприйняттю художнього тексту, є концептами, на базі яких будується вивчення ціннісних домінант авторської картини світу.

На сьогодні центральним об’єктом сучасних лінгвістичних досліджень є вербальний образ світу, який існує в свідомості носіїв певної культури. Процеси світосприйняття, категоризації та концептуалізації дійсності знаходять своє відображення в концептах.

Розуміння концептів сучасною лінгвістичною наукою неоднозначне. Оскільки цей термін з’являється у лінгвістичній семантиці завдяки взаємодії лінгвістики з філософією, психологією, культурною антропологією, відповідно, концепт розглядається у різних векторах, у межах яких виділяють численні дефініції разом із цілими комплексами специфічних конкретизаторів [Плотникова Н.В. Методика концептуального анализа лингвокультурного концепта / Н.В. Плотникова // Учёные записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского. Серия «Филология. Социальные коммуникации». – 2011. – Т.24 (63). – №2. Часть 1. – С. 426-431.].

Згідно з словником когнітивних термінів, поняття «концепт» відповідає уявленню про ті сенси, якими оперує людина в процесах мислення, і які відбивають зміст досвіду і знання, результати людської діяльності і процеси пізнання світу у вигляді певних «квантів» знання [Кубрякова Е.С. Краткий словарь когнитивных терминов / Е.С. Кубрякова – М.: Изд-во МГУ, 1996. – 245 с.].

Надалі розглянемо міркування деяких вчених, які є значущими для нашого дослідження.

Дослідники О. Кубрякова, О. Бабушкін, інтерпретують концепт як одиницю оперативної свідомості, як глобальну мисленнєву одиницю, що являє собою квант структурованого знання, відображає предмет реального чи ідеального світу та зберігається в національній пам’яті носіїв мови у вербально означеному вигляді.

Подібне розуміння концепту простежуємо й у визначеннях, запропонованих українськими мовознавцями. Так, О. Селіванова інтерпретує його як інформаційну структуру свідомості, певним чином організовану одиницю пам’яті, яка містить сукупність вербальних і невербальних значень про об’єкт пізнання, набутих шляхом взаємодії п’яти психічних функцій свідомості й позасвідомого [ Селіванова О. Сучасна лінгвістика: термінологічна енциклопедія / О. Селіванова. – Полтава: Довкілля, 2006. – 716 с. ].

Концепт — явище того ж порядку, що і поняття, пише Ю. С. Степанов [] Степанов, Ю.С. Константы: Словарь русской культуры: Изд. 2-е, испр. и доп [Текст] / Ю.С. Степанов. – М.: Академический проект, 2001 – 590 с.. Концепт, як і поняття, є продуктом розумової діяльності людини і являє собою одну з пізнавальних форм, якусь ідею, думку, яка відображатиме в узагальненій формі предмети і явища дійсності і зв'язки між ними. На відміну від поняття, у зміст якого входять не всі ознаки розкритих об'єктів, а лише істотні, що дозволяють з більшою або меншою точністю відрізнити його від інших об'єктів реального світу, концепт фіксує максимальне число ознак об'єкта, як істотних, так і несуттєвих. Концепт формується за рахунок застосування в процесі пізнання таких розумових дій, як абстракція, ідеалізація, узагальнення, порівняння та визначення. Водночас до суворої раціональної сутності поняття протистоїть менш сувора сутність концепту, тобто концепт виникає в результаті і раціонального та чуттєвого відображення дійсності ‒ відчуття, сприйняття, уявлення. [] література Отже, важлива відмінність концепту від поняття в тому, що він не тільки мислиться, а й переживається, викликаючи ряд емоцій, асоціацій, який залежить від культурного досвіду індивіда.

У плані нашого дослідження важливо відзначити, що якщо поняття, тяжіючи до максимальної точності в ідентифікації об'єктів відображеної дійсності, пов'язане зазвичай з одним словом або навіть з одним із значень багатозначного слова, то концепт може охоплювати не тільки всі значення слова, встановлюючи між ними своєрідні асоціативні зв'язки, але і безліч споріднених слів, синонімів, антонімів, а також словосполучень, в яких відображається той чи інший аспект концепту. Значення слова репрезентує в системі мови і активізує в мові відповідний концепт, на базі якого формуються різні функціональні смисли, що існують тільки в рамках певних культурних контекстів. [] Ставицька Л.О. Мовні засоби вираження наскрізного образу як елемента індивідуальної естетичної системи // Семасіологія і словотвір: Збірник наукових праць. – К.: Наук.думка, 1989. – С.98-102.

В межах нашого дослідження ми спираємося на визначення авторського колективу, які розглядають концепт як домінанту авторської картини світу. Система концептів у свідомості людини відтворює у вигляді структурованих й упорядкованих знань уявлення про світ, дійсність і результати внутрішнього рефлексивного досвіду людини. В основі світогляду людини лежить загальне відображення у свідомості «інтеоризованого людиною світу». Під час контактів із навколишньою дійсністю людина конструює у своїй свідомості суб´єктивний образ об´єктивного світу, що закріплюється за допомогою концептів, які в своїй сукупності утворюють систему. Людина у своїй свідомості фіксує конструкт світу, який розглядається як вторинне існування об´єктивного світу. Зафіксована картина реалізується у формі концепту, який репрезентує узагальнену модель навколишньої дійсності окремої людини.

Індивідуально-авторська картина світу – це сукупність ціннісних уявлень людини про світ, які розкривають особливості її світобачення. Картина світу включає ціннісно-орієнтоване знання про світ, що виникає у людини як підсумок усієї її духовної діяльності. Індивідуальна картина світу як категорія свідомості була б недоступною для спостережень, якби вона не втілювалась та не репрезентувалась у концептах, які власне і виступають її домінантою.