Оформлення таблиць. Для зручності зіставлення показників і наочності цифровий матеріал, як правило, оформляють у вигляді таблиць

Для зручності зіставлення показників і наочності цифровий матеріал, як правило, оформляють у вигляді таблиць, що відповідають вимогам чинних нормативних документів (ДСТУ 1.5–93, ДСТУ 3008–95).

Приклад:

Рисунок 6.2

 

Нумерують таблиці, якщо їх більше однієї в документі, арабськими цифрами. Система нумерації повинна бути наскрізною (напр., „Таблиця 1”; „Таблиця 2” і т. д.) або індексаційною, і тоді номер складається з номера розділу й порядкового номера таблиці, відокремлених крапкою (напр., „Таблиця 5.3” – третя таблиця п’ятого розділу).

Слово „Таблиця” зазначають раз зліва над першою частиною таблиці. Найменування таблиці записують після її номера через тире з великої літери.

Назва таблиці визначає її тему й зміст і має бути точною, виразною, лаконічною й відповідати змісту таблиці. Якщо таблицю переносять на наступні сторінки, то назву не повторюють, а пишуть: „Продовження табл. 3” або „Закінчення табл. 2”. Назву можна не давати, якщо таблиця не має самостійного значення, тобто потрібна по ходу читання основного тексту. У продовженні таблиці на наступних сторінках допускається заміна заголовків граф їх нумерацією арабськими цифрами. При цьому в головці таблиці необхідно подати нумерацію граф. Нумерація граф і рядків таблиці застосовується й тоді, коли на них треба робити посилання в тексті документа. Для розмежування рядків таблиці використовують горизонтальні та вертикальні лінії. Розділяти заголовки і підзаголовки боковика і граф діагональними лініями не допускається. Увесь текст таблиці має бути набрано черед один інтервал шрифтом ґарнітурою Times New Roman, розміром 14 пунктів.

Заголовки граф наводять переважно в називному відмінку однини без довільного скорочення слів. Множину застосовують:

– коли серед текстових показників графи є такі, що стоять у множині;

– коли значення заголовка передається лише в множині;

– коли слово в однині не вживається.

Залежно від розміру таблиці її розміщують:

– безпосередньо після тексту, до якого вона належить;

– на наступній сторінці;

– у додатку.

Зразок

Таблиця 6.1

Діаметр стрижня кріпильної деталі, мм	Маса 1000 шт сталевих шайб, кг	Діаметр стрижня кріпильної деталі, мм	Маса 1000 шт сталевих шайб, кг
1,1	0,045	2,0	0,192
1,2	0,048	2,5	0,350
1,4	0,111	3,0	0,552

 

Таблиця 6.2 – Параметри шайб

Усі розміри у міліметрах

Номінальний діаметр різі болта, ґвинта, шпильки	Внутрішній діаметр шайби	Товщина шайби
легкої	нормальної	важкої
s	b	s	b	s	b
2,0	2,1	0,5	0,8	0,5	0,5	0,6	0,6

 

Продовження таблиці 6.2

Усі розміри у міліметрах

4,0	4,1	0,8	1,2	1,0	1,0	1,4	1,4
…	…	…	…	…	…	…	…
48,0	48,5	7,0	12,0	–	10,0		–

 

6.6 Переліки

Переліки, за потреби, можуть бути наведені всередині пунктів або підпунктів. Перед переліком ставлять двокрапку і розпочинають перелік з нового рядка з абзацного відступу.

Перед кожною позицією переліку слід ставити арабську цифру з крапкою або арабську цифру з дужкою. У першому випадку перелік оформлюють за таким зразком.

Приклад:

1. Норма кінематичної точності.

2. Норма плавності передач.

3. Норма контакту спряжених зубів.

У другому випадку після арабської цифри з дужкою починають писати з малої літери, а в кінці речення ставлять крапку з комою.

Приклад:

1) кінематична похибка;

2) похибка обкату;

3) накопичена похибка.

Допускається подальша деталізація переліків. З цією метою використовують малі літери українського алфавіту з дужкою, які записують з відступом відносно місця розташування переліків першого рівня.

Приклад:

1) форма та розмір клітин;

2) склад клітин:

а) частини клітин;

б) неживі включення протопластів;

3) утворення тканини.

Увага! Згідно з ГОСТ 2.105–95 слід пам’ятати, що для системи буквеної рубрикації літери ґ, є, з, і, ї, й, о, ч та ь не використовують.

Допускається переліки позначати знаком тире (–).