Мечта летать.

Після того, як В.В. Тарновський-молодший отримав у спадок Качанівку, родовий маєток в Антонівці переходить у власність до молодшого брата Володимира.

Володимир Тарновський був передовим поміщиком, в маєтку була збудована електростанція, млин, крупорушка. Крім сільського господарства, значну частину прибутків давав винний завод, збудований над Удаєм. Руїни цієї добротної цегляної двоповерхової будівлі височіли ще перед війною. Завод працював на сировині з фруктів, вирощених у панському саду, і забезпечував роботою значну частину безземельних селян. Від центру села до маєтку та до «винниці» (так в селі прозвали завод) йшла рівна дорога, обсаджена бузком. Дорогу весь час рівняли. На заводі працювали в дві зміни: з 12 годин дня до 12 годин ночі і з 12 ночі до 12 дня. Заробітну плату платили залежно від кваліфікації робітника: від 50 коп. до 1 крб. в день. Робочий день регламентувався управляючим. Поміщицьку землю селяни обробляли з половини своєю робочою худобою(коні, воли) та примітивними знаряддями праці: коси, вила, граблі, більшість плугів були дерев’яними, хоча у заможних селян уже були косарки, молотарки, лобогрійки. Крім панщини, селяни повинні були платити оброк і поземельний податок. За спогадами наймита Тарновського Близнюка Никифора Олексійовича, 1889 року народження, що працював спочатку пастухом, а потім робочим: "Робочий день був від сходу сонця до пізньої ночі, а в літній період ми з товаришами працювали цілодобово. Спочатку Тарновський платив мені 13 крб. нарік, а коли виріс і став робочим, то платив 25 крб. на рік. Вихідних днів не було. Багато людей наймались на сезонні роботи, сезон тривав від Паски до Покрови. Сезонним працівникам платили – 20-25 крб. за сезон. Жив я і мої товариші спочатку в будці біля сараю, конюшні, потім була збудована поганенька хата, але постелі не було, спали на соломі. Сезонні працівники весь час проводили в полі, спали на возах в соломі. Харчування теж було погане, їдальні або якоїсь кухні не було, хліб випікали і страву варили наймити. хліб був дуже поганий, супи теж. Часто, одержавши продукти, ми викидали їх, а викидали так, щоб бачив прикажчик або управляючий. Тоді вони нас били." Хоча в загальному, спогади про Тарновських в селі позитивні. Кажуть, що старий Тарновський (Володимир Васильович) жив в своєму маєтку весь час. До селян ставився добре, платив непогано. На великі релігійні свята робив своїм робітникам подарунки. на день народження пана вчителі місцевої школи приводили до нього своїх учнів вітати з святом. Діти співали пісень, танцювали. В подяку на кожного чекав подарунок.

 

Список використаної літератури та архівних джерел

1. Скарбниця української культури. Збірка наукових праць. – Вип. 3./ Чернігівський історичний музей ім. В.В. Тарновського, Чернігівське відділення Інституту української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАНУ. Редколегія О.Б. Коваленко та ін. – Чернігів: Сіверянська думка, 2002. – C. 14–16.

2. Путівник. Чернігівська область.- Видавництво «Богдана».- 2009р., С.233.

3. Тарновський Василь Васильович//Довідник з історії України (А-Я). К.: Ґенеза, 2001.- С. 844-845.

4. Половнікова С. О. Історія заснування Музею українських старожитностей ім. В. В. Тарновського мовою документів // Скарбниця української культури. Вип. 2. - Чернігів, 2002. - С. 19-27.

5. Тарновський М. Василь Тарновський (молодший) //Хроніка–2000. – 1997.– № 19–20.– С. 175.

6. Населовець Н. Родина Тарновських //Родовід. – 1996. – С.17.

7. Історія села Антонівка до 1962 року.

8. Спогади старожилів

Игорь Владимирович Волков.

Мечта летать.

ООО «СФИНКС». Отдел по издательской деятельности. 1999 г.

 

И. В. Волков - кандидат в мастера спорта по парапланеризму, тест-пилот «Компании Параавис», неоднократный призер парапланерных соревнований, руководитель московской летной парапланерной школы «Вектор» - в своей книге рассказывает о парапланеризме - одном из красивейших технических видов спорта, завоевывающем все большее и большее количество поклонников.

Книга ответит на многие ваши вопросы, касающиеся парапланерного спорта. Она будет полезна как новичкам, решающим проблемы, связанные с первым приобретением параплана и поиском инструктора, так и пилотам, летающим не первый год и желающим дальнейшего повышения своего мастерства. В книге вы найдете информацию и о том «почему летит параплан?» и о том, как на нем можно пролететь сложнейшие маршруты длинной десятки и даже сотни километров.

Такие разделы как метеорология или аэрология многим помогут новыми глазами взглянуть на привычные явления природы вроде ветра, дождя, облака или грозы.

В книге, помимо технической и методической информации, описываются всевозможные приключения из жизни пилотов.

Книга печатается в авторской редакции.

Оригинал-макет подготовлен отделом по издательской деятельности 000 «СФИНКС»

Начальник отдела А. Глоткин

E-mail: [email protected]

Обложка: А. Глоткин

Верстка: И. Ершов

Иллюстрации: И. Ершов, А. Куликов, А. Бабаев

Тираж 1500 экз.