Чинники формування клімату України.

Клімат України змінюється як з півночі на південь, відповідно до геогра­фічної широти, так і з північного заходу, де теплі повітряні маси мають найбільший вплив, на південний схід, де вони поступово ослаблюються і стають сухими. У цьому ж на­прямі зростає і континентальність клімату.

Літо на Україні скрізь довге і тепле, лише в Карпатах та Кримських горах воно помітно холодніше і коротше. Зима на всій території відносно холодна, сніжна, крім Південного берега Криму. Середньорічна температура повітря на території України коливається від +5,5 до Т у північних, до +11 - +13°С у південних районах. Всюди найнижча температура припадає на січень, найвища - на липень. Максимальні температури, відмічені на Україні, становлять у Криму на березі моря близько 37°С, у степовій частині півострова 38°С, на півдні степової зони 39-40°С, у центральній частині України 38°С, а на півночі близько 37°С. Абсолютні мінімуми температури зареєстровано такі; Південний берег Криму.--16, -18°С, у північно-східних районах республіки -41°С і в північних -35,

-36°С. На Закарпатті температура не була нижчою -34°С.

Для клімату України характерні часті і різкі зміни температури, особливо взимку і в перехідні пори року. Восени часто буває тимчасове потепління, яке супроводжується сухою, малохмарною погодою. Взимку температу­ра також може підніматися вище 0°С, досягаючи іноді 12°С тепла. Особливо часті і тривалі відлиги бувають у Криму у степовій зоні, у Закарпатті і в західних областях. Через відлиги у цих районах не буває сталого снігового покриву і часто спостерігаються ожеледі.

Зокрема, на території України автори виділяють такі ефекти:1. Ефект вирівнювання кліматичного поля середньомісячних приземних температур. В тих регіонах і для тих місяців, де порівняно холодно – приземна температура підвищилась, а там де вона порівняно висока – практично не змінилась.2. Ефект деконтиненталізації клімату. Амплітуда сезонного ходу (річної гармоніки) температури приземного повітря знизилась приблизно на 0,4К при середній місячній метеорологічній нормі амплітуди 12,6К.3. Ефект вирівнювання кліматичного поля річних сум опадів. У північно-західних регіонах України річна сума опадів знизилась приблизно на 5 %, а в південно-східних вона підвищилась приблизно на 15 %.4. Ефект немонотонної трансформації кліматичного поля середньомісячних інтенсивностей атмосферних опадів. Інтенсивність опадів стала збільшуватись для тих регіонів і місяців, для яких норма або мала, або висока; там де норма середня інтенсивність навпаки знизилась. 9.3.2. Причини змін клімату. На сьогодні не існує єдиної точки зору на причини глобального потепління. Більшість фахiвців-кліматологів та наукових установ; у тому числі і такі поважні організації, як Всесвітня метеорологічна організація (ВМО), Департамент енергетики США, Королівська метеорологічна спілка Великобританії, Департамент фізіології вивчення навколишнього середовища (Великобританія) та інші вважають, що основною причиною глобального потепління стали значні викиди в атмосферу промислових і природних газів, зокрема вуглекислого газу (СО₂), метану (СН₄), оксиду азоту (N₂О), тропосферного озону (O₃), хлорфторвуглеводiв, що майже прозорі для короткохвильової сонячної радіації, але здатні затримувати частку теплового випромінювання планети, що і спричинило формування парникового ефекту. Міжнародна група експертів зі змін клімату також вважає безспірним висновок щодо панівної ролі антропогенного фактору у розвитку процесуглобального потепління. Але останнім часом позиція вчених відносно причин глобального потепління почала зазнавати серйозних змін, особливо після детальних досліджень керну із глибоких свердловин льодового покриву Антарктиди і Гренландії. Виявилось, що концентрат парникових газів і глобальна температура в минулому змінювались паралельно, а на сучасному відрізку часу вміст газів за останні 100 років різко збільшився, тоді як зміни температури не виходять за рамки її природних флуктуацій. Аналізуючи результати дослідження керну, відомий російський вчений, заступник академіка-секретаря відділення океанології, фізики атмосфери і географії РАН В.М.Котляков, звернув увагу на те, що в оцінці глобальних змін циркуляції і їх зв'язку з кліматом акценти сьогодні в значній мірі зміщуються від циркуляції в атмосфері до циркуляції в океані. При цьому вважається, що океан відіграє вирішальну роль в меридіональному переносі тепла до полюсів, змінюючи глобальний клімат. Підсумовуючи, необхідно констатувати, що погоду і клімат Землі в значній мірі визначають надзвичайно складні процеси взаємодії океану, атмосфери, ґрунтів, лісів і інших природно-технічних систем, які ще не достатньо вивчені. При цьому загалом можна погодитись, що зміни клімату зумовлені з ними земними і неземними явищами, зокрема станом атмосфери і океану, випромінюванням сонця, дрейфом континентів тощо, а регулярне повторення переходів від льодовикових періодів до більш теплих епох зумовлене космічними факторами, зокрема ледь помітними змінами геометрії земної орбіти, відстані планети від Сонця, нахилу земної осі, форми орбіти. Виходячи з наведеного щодо причин глобальних змін клімату, необхідно підкреслити, що, на наш погляд, ці зміни є результатом взаємодії факторів і техногенного і природного походження. Але вплинути ми можемо лише на антропогенні чинники, тому і заходи, які вже здійснюються і ті, що будуть здiйснюватись в майбутньому необхідно спрямовувати перш за все на мінімізацію впливу саме антропогенних чинників. 9.3.3.Небезпечні погодні явища в Україні. Посуха – це такий стан погоди, який призводить до тривалої і значної нестачі опадів порівняно з нормою при підвищених температурах повітря та випаровуванні. Під час посухи порушується водний баланс рослини. Вона не може повністю забезпечити себе водою через високу температуру і значну сухість повітря та зв’язане з ними надмірне випаровування, відсутність достатньої кількості вологи в грунті та порушення фізіологічних процесів у рослині. Суховій – це сухий і пекучий вітер із швидкістю 5 м/с і більше, коли вологість повітря низька, а температура висока. Він порушає водний баланс рослин. Сама назва «суховій» свідчить проте, що головна особливість його сушити Грунь і рослини. Тому й осінні сухі вітри, які значно холодніші, ніж літні й весняні, також називають суховіями. Так, у південних районах України у жовтні бувають суховії при температурі +8-100С. Всюди, де бувають посухи, бувають і суховії. Але суховії спостерігаються і там, де посух не буває, наприклад у наших вологих субтропіках на чорноморському узбережжі. Тут суховії пов’язані з фенами (сухими гірськими вітрами). На території України є два райони, де найчастіше бувають суховії. Перший з них включає Миколаївську, Дніпропетровську, Запорізьку, Херсонську і центральні степові райони Кримської області; другий – східні райони Луганської області та південно - східні райони Донецької області. Дослідження циркуляції повітряних мас під час посух і суховіїв показали, що причиною посух і суховіїв на Україні є вторгнення відносно холодних і сухих мас повітря з півночі й північного заходу в системах малорухливих областей високого тиску (антициклонів). Холодне повітря, пересуваючись над континентом з арктичних районів на південь, весь час прогрівається і в міру підвищення його температури стає сухішим, унаслідок чого посилюється висихання ґрунту. У південні райони повітря приходить відносно теплим і сухим. Тут воно ще більше прогрівається і висушивається. Тривалі посухи зв’язані з антициклональним режимом погоди. Ясне небо, відсутність дощу, висока температура й сухість повітря – властиві антициклону.При надходженні холодних повітряних мас з півночі під час посух і суховіїв свідчить про те, що в травні перед настанням посушливої погоди часто бувають похолодання, які супроводжуються заморозками. Пилові бурі – це перенесення сильним вітром великої кількості пилу (або піску) внаслідок видування й розвіювання повітряними течіями поверхневих шарів ґрунту. Виникнення пилових бур зумовлює комплекс факторів, до яких належить сильний вітер (понад 10-14 м/с), висушеність і розпилення верхнього шару ґрунту. Відсутність, або слабкий розвиток рослинного покриву, наявність великих відкритих ділянок. Взимку цьому сприяють ще й відсутність снігового покриву, слабка цементація ґрунту і його неглибоке промерзання. У нашій країні пилові бурі називають чорними бурями. Це пов’язано з тим, що вони найчастіше утворюються в областях, де поширені чорноземи та темно-каштанові грунти. Сильні пилові бурі, які охоплюють усі степові області України, бувають в основному один раз на десять років,а бурі середньої сили – один раз на три роки. Бурі місцевого характеру, що виникають в окремих районах нижньодніпровських пісків, спостерігаються щорічно рано навесні або взимку. Найбільшу кількість чорних бур зареєстровано в Херсонській, Дніпропетровській, Запорізькій і Кіровоградській областях. Тут у середньому буває за рік 6-14 днів з чорними бурями, а в деякі роки – 27-28. Пилові бурі на Україні бувають в усі пори року, навіть узимку. Причому в Степовій зоні вони спостерігаються найчастіше, а в Лісостеповій і на Поліссі – влітку. Заморозками називають короткочасні зниження температури приземного шару повітря і поверхні ґрунту до 0⁰С нижче в теплу пору року. Вони бувають у ночі або вранці (перед сходом сонця) при ясній погоді. Пониження температури можливе і в інші часи доби якщо відбувається загальне похолодання. 9.3.4. Кліматичне районування України. Загальне і спеціальне районування. Агрокліматичне районування – це поділ території на окремі райони з більш-менш подібними кліматичними умовами (близькими за агрокліматичними показниками), які мають важливе значення для сільськогосподарського виробництва. Розрізняють два вида агрокліматичного районування: загальне і спеціальне. Перше з них дає змогу оцінити в цілому кліматичні ресурси окремих районів для потреб сільського господарства. Спеціальне районування стосується невеликих територій, окремих культур і їх сортів, прийомів агротехніки тощо. Агрокліматичне районування проводиться за окремими агрокліматичними показниками: середніми багаторічними сумами добових температур вище +10⁰С, величинами гідротермічних коефіцієнтів та іншими показниками зволоження в теплий період, критичними температурами в холодний (для умов перезимівлі), повторюваністю й інтенсивністю різних несприятливих для сільського господарства метеорологічних явищ тощо. Зазначені агрокліматичні показники наносять на географічні карти (по одному, кілька або всі разом), на яких проводять відповідні ізолінії, або карти замальовують різними фарбами. Такі карти називають картами агрокліматичного районування (певної території). Їх передають відповідним органам сільського господарства для практичного використання. Агрокліматичні аналоги – це найголовніші агрокліматичні показники, які визначають можливість вирощування в тому чи іншому районі земної кулі окремих сільськогосподарських культур або їх сортів і спеціалізації сільськогосподарського виробництва. Питання до семінарського заняття:

1. Які причини зміни клімату на протязі довгострокового періоду розвитку Землі?

2. Що можна сказати про сучасні коливання клімату?

3. Яку роль відіграє діяльність людини в формуванні клімату?

4. Де розташований полюс холоду земної кулі?

5. Перелічите коротко методи відновлення кліматів минулого.

6. Кліматичне районування України. Загальне і галузеве районування.

7. Проблеми сучасного стану погоди і клімату.

8. Умови формування клімату України.

9. Перелічити основні небезпечні явища, які спостерігаються в Україні.

10. Посухи та суховії в Україні.

11. Грози, зливи і град в Україні.

12. Пилові (чорні) бурі в Україні.

13. Сучасні зміни клімату України, пов’язані із потеплінням.

14. Особливості клімату Запорізької області.

ПЕРЕЛІК КОНТРОЛЬНИХ ПИТАНЬ І ЗАВДАНЬ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ