Детермінанти потребНа кого похож этот малец? Вы ржете и жрете, похоть и злость Мой эмбрион растет, и вам на зло Потому что не умрет мой принцип. В принципе.
Псіхофізіологія мотівації. Детермінанти потреб Потреби представляють той фундамент, на якому будується вся поведінка і вся психічна діяльність людини. В процесі еволюції відбувається вдосконалення і розвиток живих істот. Цей процес важко пояснити тільки пристосуванням до змін мінливого середовища. «Зрівноважування із середовищем» забезпечує лише самозбереження індивіда і виду. Воно - необхідна умова для розвитку, але не його спрямовуюча тенденція. Безсумнівно, існує самостійний процес еволюції, що виражається у зростанні і ускладненні центральної нервової системи організму і в освоєнні ним місця існування в усі розширюються просторово-часових масштабах.Рушійною силою цього процесу і є потреби - джерело активності живих істот у навколишньому, зовнішньому світі. Їх динаміка, перетворення і визначають напрям розвитку живих організмів. Уявлення про те, що внутрішня активність самого організму є однією з головних детермінант поведінки, розвивалося і І.П. Павловим. Їм вводиться нове поняття - «рефлекс мети» як «прагнення до володіння певним дратівливим предметом, розуміючи і володіння, і предмет в широкому сенсі слова». Як приклад рефлексу мети він розглядає харчовий та орієнтовний (дослідний) рефлекси, наділяючи їх епітетом «хапальні рефлекси». Їм виділено такі особливості хапального рефлексу: 1) прагнення до об'єкта, - завершується загарбанням його, веде до розвитку заспокоєння і байдужості, 2) для рефлексу мети характерна періодичність появи. Під рефлексом мети І.П. Павлов розумів рушійну силу поведінки, джерело його активності «Рефлекс мети, - писав І.П. Павлов, - має величезне життєве значення, він є основною формою життєвої енергії кожного з нас. Все життя, всі її поліпшення, вся її культура робиться рефлексом мети, робиться тільки людьми, що прагнуть до тієї чи іншої поставленої ними собі в житті мети». Вводячи поняття про рефлекс цілі, І.П. Павлов підкреслював значення активності як внутрішньої детермінанти поведінки. Ці погляди не суперечили розвивається їм рефлекторної теорії поведінки, що робить основний упор на залежності поведінки від зовнішніх детермінант - впливів зовнішніх стимулів, тобто на реактивності живої системи. Активність поведінки обумовлена наявністю потреб. Потреба - це та потреба, яку час від часу відчуває організм і яку він прагне усунути через поведінку.Актуалізація будь потреби спонукає організм діяти в напрямку досягнення, оволодіння предметом, здатним задовольнити цю потребу. Таким чином, посилення потреби - причина будь-якого цілеспрямованого поведінки тварини і людини. Однак якщо недолік глюкози в крові не вдається компенсувати за рахунок внутрішніх резервів організму, то виникає харчова поведінка, пошук їжі. Для того щоб харчова поведінка виникло, необхідно, щоб відхилення констант внутрішнього середовища досягло б деяких певних порогових значень. Ті відхилення у внутрішньому середовищі, які досягають або перевершують поріг ініціації пошукової харчової поведінки, називають харчової (біологічної) потребою організму. Відхилення у внутрішньому середовищі, які компенсуються за допомогою гомеостатичного механізму управління, не можуть бути названі біологічною потребою. Тобто біологічна потреба - це не будь-яка фізіологічна потреба організму, а тільки та, яка досягає певної порогової величини і яку організм усуває через поведінку. Так, кажуть про насущні біологічних потребах в стійкій температурі, в різних поживних речовинах, воді, маючи на увазі, що їх зміни можуть виходити за межі деяких рівнів. За кожною потребою в філо-і онтогенезі закріплюється той чи інший спосіб її задоволення.
|
