М. И. Кудайбергенова1. Винесено подяку секретареві Олегу Марченко. 2. Ваша ідея сама слушна. 3. Серед проблем, якими займається відділ, чільне місце займає аудит. 4. Залишилося лише вислухати промову завідувача кафедрою. 5. Ми співставили собівартість продукції і виявили, що наша виявилася дешевша. 6. Багаточисельні помилки не дозволили вам перемогти. 7. Трьохденний семінар з проблем малого бізнесу відбудеться в жовтні. 8. Підготуйте пропозиції щодо міроприємств, приурочених до ювілею підприємства. З’ясуйте значення слів:автореферат, мас-медіа, менеджер, інтелект, ерудиція, локальний, бартер, ліцензія, лот, тинейджер.
15. Запропонуйте й обґрунтуйте власну лінгводидактичну концепцію розвитку мовленнєвої творчості майбутнього вчителя-філолога. Організація творчої мовленнєвої діяльності особистості майбутніх учителів філологічного профілю повинна передбачати засвоєння студентами знань про мову і мовлення, набуття власного мовленнєвого творчого досвіду, спрямованість їх особистості до креативності під час оволодіння такими мовленнєвими функціями: контактною, інформаційною, спонукальною, координаційною, пізнавальною, емотивною, функціями встановлення відносин і здійснення впливу. Мовлення вчителя повинно базуватися на таких вимогах: 1. Професійне мовлення вчителя повинно відповідати вимогам культури мови. Це важливий показник рівня його інтелігентності, освіченості, загальної культури. 2. Професійне мовлення вчителя має бути своєрідною “словесною дією”, тобто здійснення інтелектуального, емоційно-вольового, морального впливу на учнів. Слово справжнього вчителя переконує, навіює, викликає в учнів відповідні почуття, формує їхнє ставлення до того, про що він говорить. 3.Спрямованість мовлення до учнів, тобто викликати учнів на діалогу з учителем, залучити їх до співпраці, створити атмосферу співроздумів і співпереживання. 4. Володіння компонентами техніки мовлення – голос, темп, дикція, інтонація. Вони виконують при цьому важливі функції: створюють імідж людини, який закріплюється у свідомості довколишніх; дають змогу виявити психічну індивідуальність людини, визначити її емоційний стан. Існуються такі шляхи у формуванні мовленнєвої культури: 1. Самоконтроль і розвиток культури мовлення, створення установки на оволодіння літературною мовою в різних ситуаціях спілкування. Його суть полягає у вихованні звички і потреби в постійному навчанні і підвищенні рівня своєї культури мовлення. Особливу увагу слід приділити питанням правильності і чистоти мови. Важливе значення тут має робота з тлумачними лексичними словниками, словником із словотворення та ін. Важливо свідомо орієнтувати себе на оволодіння літературною мовою в найрізноманітніших ситуаціях – не тільки при розв’язанні ділових питань, проблем, а й у спілкуванні з друзями, батьками, незнайомими людьми. 2. Самоконтроль і розвиток умінь виразного мовлення. Виразність мовлення досягається вмілим інтонуванням залежно від змісту, умов спілкування, а також шляхом доречного вживання зображальних засобів (епітетів, метафор, порівнянь), засобів образності словесної наочності. 3. Самоконтроль і розвиток комунікативних умінь, здібностей, соціальних установок у спілкуванні. Продуктивна мовленнєва комунікація вчителя передбачає розвиток у нього низки спеціальних здібностей: соціально-перспективний (розуміти внутрішній стан людини через сприйняття його зовнішньої поведінки), здібності до ідентифікації (здатність поставити себе на місце іншої людини й передбачити її можливу реакцію), саморегулювання своїм психічним станом у спілкуванні.
Л. В. Киселева М. И. Кудайбергенова
|
