ІЗ ПЕРШОДЖЕРЕЛ. Грушевский М. Чи Україна тільки для українців( фрагменти)

 

Грушевский М. Чи Україна тільки для українців(фрагменти)

 

З різних сторін до мене звертаються з тривожними запитаннями, чи се за нашою згодою і відомістю виголошуються по різних містах такі слова, що Україна тільки для українців, а "кацапам" звідси треба вибиратись, що всілякі посади на Україні повинні тепер займати тільки українці, а іншим людям робити тут нічого. Сі розмови дуже неприємно вражають навіть дуже прихильних для українства людей, а деякі люди поступові, ідейні з не-українців, які по своєму старалися для краю, беруть собі такі розмови до серця і справді,збираються з України перебиратися до інших сторін. Не маючи змоги окремо відповідати на такі запитання і заспокоювати потревоженних, я ще раз беруся за перо, щоб сією дорогою відповісти з усією рішучістю — Ні!

 

Ні я, ні мої товариші, організовані українці, не згоджувались з такими поглядами, не мали ніяких таких гадок, навпаки, — завсіди проти них виступали і виступатимуть, бо вони незгідні ні з нашими принципами, ні з інтересами України.

 

Ми думаємо якраз, що Україна не тільки для українців, а для всіх, хто живе на Україні, а живучи любить її, а люблячи хоче працювати для добра краю і його людности, служити їй, а не обирати, не експлотувати для себе.

 

Всякий, хто водиться з такими поглядами, дорогий співгорожанин для нас, незалежно від того, хто б він не був — великорос, жид, поляк, чех. А хто хоче тільки живитися з праці народної, бути паразитом, поїдателем солодких кусків,— той нам непотрібен, без різниці, чи він не-українець чи українець.

 

Ми, навпаки, хочемо задержувати на місцях всіх корисних, ідейних робітників, щирих прихильників свободи і демократизму, готових приноровится До потреб нового життя українського народу і цілої України. Коли ми виводимо свідомих українців на провідні місця, то тільки для того власне, щоб Дати новий напрям, нову орієнтацію діяльносте сих установ і організацій в Умовах визволеного українського життя. Без усіякої радости віддаємо ми на се діло наших товаришів, від нашої організаційної роботи, і вони приймають сі доручення не як добрий кусок, а як мало приємний обов'язок перед даною хвилею.

 

Потреби української національної роботи — організаційної, літературної й політичної — такі великі тепер, що стараємося відставляти від неї як найменше сил, і тому завідси готові залишити кожне місце в руках людини нам созвучної, суголосної, що стоїть на гранті інтересів краю й його людности, признання прав і потреб української більшосте, при забезпеченні прав меншостей. Чим більше буде таких певних і суголосних, солідарних з нами людей неукраїнців, тим легша буде робота українців і тому вони можуть їх тільки вітати тут на Україні.

 

Друкується за: Грушевський М. Чи Україна тільки для українців. — К, 1918.