Польові, кормові та спеціальні сівозміни

Різноманітність природноекономічних зон, різна спеціалізація господарств зумовили запровадження значної кількості сівозмін. За основу існуючої класифікації здебільшого беруть склад і співвідношен­ня вирощуваних сільськогосподарських культур, а також наявність у сівозміні чистих парів. За цим принципом сівозміни поділяють на типи і види.

Тип сівозміни визначається основними видами продукції, яка виробляється в них (зерно, технічні культури,корми, овочі та ін).

Вид сівозміни — це співвідношення площ окремих культур або їх груп (зернові, технічні просапні і непросапні, багаторічні трави, зерно­бобові, пари).

Розрізняють три типи сівозмін: польові, кормові (прифермські і лукопасовищні), спеціальні.

Польові сівозміни призначені в основному для виробництва зерна, технічних культур і картоплі. Такі сівозміни здебільшого впроваджу­ються в усіх господарствах (займають понад 90% ріллі). У сучасних польових сівозмінах вирощують багато кормових культур, частина сівозмінної площі відводиться під чисті пари (їх площа залежить від кліматичних умов).

Кормові сівозміни призначені для вирощування кормових культур і виробництва грубих та соковитих кормів, незначні площі в таких сівозмінах займають зернові, технічні та інші культури.

Залежновід складу цих культур та місця розташування сівозміни стосовно тваринницьких комплексів та ферм даний тип сівозмін поді­ляють на два підтипи: прифермські і лукопасовищні.

У прифермських сівозмінах поля розташовують поблизу тварин­ницьких ферм, комплексів, вони призначені для вирощування соковитих кормів (силосних, коренеплодів, зелених кормів). Доїх скла­ду можуть входити багаторічні трави з використанням врожаю на зеле­ний корм або для випасання (змішане культурне пасовище).

У лукопасовищних сівозмінах вирощують переважно багато- і однорічні трави на сіно і випас, їх організовують за рахунок розорю­вання природних кормових угідь (більш віддалених). У цих сівозмінах щороку виділяють кілька трав'яних полів для змінного пасовища, яке використовується впродовж 2-5 років.

У спеціальних сівозмінах вирощують культури, які вимагають спеціальних умов і прийомів агротехніки (вимагають більш родючих ґрунтів, понижених елементів рельєфу, наближення виробництва окремих видів продукції до населених пунктів, зрошення та ін.). За призначенням серед спеціальних сівозмін розрізняють овочеві, коноп­лярські, сівозміни з тютюном і махоркою, рисові, сівозміни з ефіроолійними та лікарськими рослинами, ґрунтозахисні та ін. Ґрунтоза­хисні сівозміни залежно від культур можуть належати до польових, кормових і спеціальних.