ЛАБОРАТОРНА РОБОТА №3ВИЗНАЧЕННЯ ЗАСМІЧЕНОСТІ ЗЕРНА (ЗА ГОСТ 13586.2–81) Мета роботи: 1. Ознайомитися із зовнішньою будовою найголовніших засмічувачів зерна та класифікацією домішок. 2. Визначити засміченість зерна пшениці. У результаті проведення роботи студент повинен знати характерні ознаки найбільш розповсюджених засмічувачів зерна, класифікацію домішок, порядок визначення засміченості і розрахунку та допустиму точність зважування. Уміти розрізняти найбільш розповсюджені засмічувачі, окремі фракції домішок, виділяти і просівати зерна, розбирати наважки зерна на відповідні фракції та розраховувати засміченість партії зерна.
Усі партії зерна являють собою зернову масу, що складається з зерна основної культури та різних домішок. Засміченістю називають вміст домішок, що знаходяться в даній партії зерна, виражений у відсотках. Цей показник відноситься до обов'язкових і визначається під час оцінки якості партії зерна будь-якого призначення. За походженням домішки бувають: рослинного походження, тваринного походження, мінерального походження. Домішки рослинного походження поділяють на смітну, зернову і сажкове зерно. Смітна домішка у всіх випадках є не корисною (інколи навіть шкідливою). Зернова домішка має гірші показники якості зерна порівняно з цілим. До складу смітної домішки належать: 1. Мінеральні – ґрунт, пісок, пил, частки шлаку, руди 2. Органічні – частки стебел, листя, стрижні колосків, остюки, квіткові та колоскові луски та крупна смітна домішка. 3. Насіння дикорослих рослин (бур’янів). 4. Шкідлива домішка: ріжки, тверда сажка, кам’яна сажка, фузаріозне зерно, сажкове зерно, дурійка п’янка, гірчак повзучий, софора лисохвоста, термопсис ланцетний, в’язіль різноколірний, геліотроп опушеноплідний, триходесма сива. 5. Зіпсоване зерно – це зерно, в якого ендосперм або ядро повністю чорне. До зернової домішки відносять пошкоджені зерна основної культури, засміченість якої визначається в такий спосіб: 50% битих і поїдених незалежно від характеру і розміру пошкоджень, але не віднесених до смітної домішки (інші 50% відносять до основного зерна); давлені; щуплі – сильно недорозвинені; пророслі – з корінцем, який вийшов назовні або паростком із утраченими корінцем, деформовані з явно зміненим кольором оболонки внаслідок проростання; пошкоджені морозом – зморщені (деформовані), білуваті (деформовані), сильно потемнілі, зелені; пошкоджені самозігріванням або сушінням (підсмажені), що запліснявіли зі зміненим кольором оболонок і порушеним ендоспермом від кремового до світло-коричневого кольору; роздуті при сушінні; зелені; зерна інших культур як цілі, так і пошкоджені (зазначені в стандартах на окремі культури), не віднесені за характером ушкодження до смітної домішки. Сажкове зерно – це зерно, у якого борідка або частина поверхні забруднена спорами сажки. Плоди і насіння всіх бур'янистих дикорослих рослин, що засмічують зерно, можна розділити на наступні групи: 1) повсюдні засмічувачі, 2) важковідділювальні (спеціалізовані) засмічувачі, 3) шкідливі домішки. До повсюдних засмічувачів відноситься пирій повзучий, кукіль, гречка березкоподібна, березка польова, полин гіркий. До важковідділювальних (спеціалізованих) засмічувачів відноситься редька дика, гречка татарська – для гречки; вівсюг – для вівса; стоколос житній і волошка синя – для жита; просо рисове, просо великоплідне (курмак), просо куряче (сулуф) – для рису; мишій, горошок, березка і гречка березкоподібна – для проса. До основного зерна відносять цілі й ушкоджені зерна основної культури, за характером ушкоджень не віднесені до смітної чи зернової домішки. У насінні олійних культур виділяють олійну домішку, до якої входить повністю або частково обрушене насіння, бите, пошкоджене шкідниками, в результаті сушіння, самозігрівання, недозріле, а насіння інших культур відносять до смітної. У зерні тритикале дозволяється вміст пшениці до 5%, в зерні пшениці вміст зерна злакових культур – до 4%. У зерні та насінні інших культур зерно, яке не віднесено до зернової домішки відносять до смітної. Визначення засміченості зерна проводять у наважці масою: – сочевиці, бобів – 200 г, – кукурудзи, гороху, квасолі, чини, нуту, люпину – 100 г, – пшениці, жита, ячменю, гречки, вівса, проса, рису, вики – 50 г, – проса, сорго – 25 г. Порядок визначення: відважують відповідну масу зерна – відбирають крупну смітну домішку та гальку – виконують просіювання – потім виділяють смітну і зернову домішки по фракціям, які виділені відповідними стандартами на кожну культуру. Смітну домішку за величиною поділяють на крупну смітну домішку і власне смітну домішку. ВИЗНАЧЕННЯ КРУПНОЇ СМІТНОЇ ДОМІШКИ Крупна домішка – це домішки, які за своїми розмірами перебільшують основну культуру. Середню пробу зерна масою 500 г просіюють на ситі з діаметром отворів 6 мм. Із сходу сита вручну відбирають крупну смітну домішку – солому, колоски, грудочки ґрунту, гальку, кріпне насіння диких рослин. У крупнонасінних культур (кукурудза, горох, соя, боби, квасоля, чина, нут, сочевиця) її відбирають без просіювання вручну. Вміст крупної смітної домішки визначають за формулою:
де m1 – маса окремо зважених по фракціям крупних домішок, г; m – маса середньої проби зерна, г. ВИЗНАЧЕННЯ ВЛАСНЕ СМІТНОЇ ДОМІШКИ Із проби зерна, з якої видалили крупну домішку, виділяють масу проби вказану згідно стандарту. Потім цю пробу просіюють на комплекті сит (табл. 1). Таблиця 1
|
