ФРАЗЕОЛОГІЗМИ ЯК ОБ’ЄКТ МОВОЗНАВЧИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

У науковій літературі поняття фразеології визначають як сукупність одиниць зі сталим значенням у певній мові. Предмет фразеологічних досліджень становить природа фразеологізмів, їх категоріальні ознаки, а також виявлення закономірностей мовного функціонування. Специфіка фразеологізму як знака вторинного формування представлена «різного роду синтагматичною взаємодією слів–компонентів при переосмисленні та утворенні нового значення вихідного поєднання або певного слова» [3, с.43].

Тож, фразеологія – це «розділ мовознавства, що вивчає фразеологічну систему мови в її сучасному функціонуванні та з погляду історичного розвитку» [148, с.774]. Фразеологізмами вважають ідіоми, порівняння, крилаті вислови, прислів’я, приказки, стійкі формули, звороти науково-термінологічного характеру, афоризми, сталі вислови з виробничо-технічної сфери тощо [4]. Їхня роль полягає в заповненні лакун у лексичній системі мови, яка не може повністю забезпечити найменування пізнаних людиною сторін дійсності.

В англістиці прийнятим є визначення фразеології І. В. Арнольд [10]. яке повністю збігається з вищезазначеним. Німецький фразеолог Г. Бюргер у своїй праці [161] також визначив фразеологію як окрему дисципліну про стійкі словосполучення.

І в українській, і в англійській, і в німецькій мовах під поняттям фразеологізм (від фраза і грец. λογισμος судження) розуміють «фразеологічну одиницю, фразеологічний зворот, фразему; це нарізнооформлений, але семантично цілісний і синтаксично неподільний мовний знак, який своїм виникненням і функціонуванням зобов’язаний фраземотворчій взаємодії одиниць лексичного, морфологічного та синтаксичного рівнів» [148, с. 383]. У багатьох випадках фразеологізми з’являються чи не єдиними мовними виразниками предметів, властивостей, процесів, ситуацій, інших явищ людського життя. Утворення фразеологізмів послаблює суперечність між потребою мислення та обмеженими лексичними ресурсами мови.

У своїй роботі ми приймаємо загальноприйняте визначення фразеології та фразеологічної одиниці (ФО), яке є спільним в усіх трьох мовах.