Характеристика основних форм міжнародних розрахунків

Систему організації та регулювання платежів у сфері міжнародних економічних відносин називають міжнародними розрахунками.

Їх поділяють на 2 групи (рис. 14.1): документарні та недокументарні.

Документарні розрахунки — розрахунки, при яких умовами платежу є "документи проти платежу", тобто виплата потрібної суми здійснюється за поданими комерційними документами, які супроводжують фінансові документи.

Фінансові документи — це переказні та прості векселі, чеки, платіжні розписки або інші інструменти отримання платежу.

Комерційні документи — це рахунки-фактури, завантажувальні документи, документи на право власності, інші документи, які не є фінансовими.

Основними формами документарних розрахунків є:

— інкасо;

— акредитив.

Рис. 14.1. Форми розрахунків при оплаті зовнішніх контрактів

До недокументарних розрахунків відносять:

— банківський переказ;

— векселі;

— чеки;

— авансові платежі;

— платіж на відкритий рахунок.

Інкасо — це доручення експортера своєму банку одержати від імпортера безпосередньо або через інший банк певну суму, яку зазначено в платіжних документах, або підтвердження, що цю суму буде виплачено в певний строк (рис. 14.2).

Інкасо означає інкасацію документів, а не інкасацію боргів. Банки відповідають за правильну інкасацію документів, але не торкаються комерційних операцій імпортера та експортера.

Учасниками розрахунків є;

— довіритель-експортер;

— банк-ремітент (банк експортера);

— пред'являючий банк (доручає платіж, пред'являє документи платнику);

— інкасуючий банк (не є банком-ремітентом, бере участь у виконанні доручення);

— платник-імпортер.

Рис. 14.2. Види інкасо

Процес застосування інкасо включає велику кількість етапів, серед яких є визначення умов інкасо (рис. 14.3):

Рис. 14.3. Умови виконання документарного інкасо

Послідовність здійснення операцій при використанні інкасо відображена на рис. 14.4.

Акредитив — це грошове зобов'язання банку, за дорученням і за рахунок його клієнта-імпортера, здійснити оплату на користь експортера або забезпечити платіж іншим банком у межах певної суми та у визначений строк проти документів, що супроводжують акредитив.

Розрізняють такі види акредитивів (рис. 14.6).

Документарний акредитив — це акредитив, платежі за яким проводяться при умові подання в банк комерційних і фінансових документів.

Рис. 14.4. Схема документообігу при використанні інкасо:

1 — укладення контракту, визначення умов розрахунків; 2 — відвантаження товару; 3 — одержання транспортних документів від транспортних організацій; 4 — передача комплекту комерційних, а при необхідності — фінансових документів у банк при інкасовому дорученні; 5 — банк експортера надсилає документи в банк країни імпортера; 6 — передача документів платникові для перевірки та платежу; 7 — оплата документів; 8 — переведення платежу; 9 — зарахування 3оштів на рахунок експортера

Рис. 14.5. Види акредитивів

Учасниками розрахунків є:

— імпортер;

— бенефіціар (експортер);

— підтверджуючий банк — бере зобов'язання здійснити платіж;

— банк-платник — будь-який банк, який здійснює платіж бенефіціару;

— транспортні й страхові компанії, митні брокери.

Порядок здійснення міжнародних розрахунків з використанням акредитивів відображено на рис. 14.6:

Рис. 14.6. Схема документообігу при використанні акредитивів:

1 — заява на відкриття акредитива; 2 — повідомлення про відкриття акредитива; 3 — повідомлення експортера про відкриття акредитива; 4 — розпорядження про переказ акредитива на користь постачальника; 5 — повідомлення про відстрочку акредитива; 6 — відвантаження товару; 7 — передача транспортних документів відповідно до угоди; 8 — оплата на користь постачальника; 9 — відправка документів банку-емітенту

Банківський переказ — розрахункова банківська операція, яка здійснюється за допомогою надісланого платіжного доручення одного банку іншому.

Розрахунки переказами можуть бути (рис. 14.7):

1) за дорученням клієнтів;

2) за дорученням зарубіжних банків.

Види розрахунків банківськими переказами і схема при таких розрахунках представлені на рис. 14.8 та рис. 14.9.

Розрахунки за відкритим рахунком полягають у тому, що експортер веде рахунок заборгованості імпортера, і навпаки. Для цього між контрагентами укладається спеціальна угода. Таку форму розрахунків застосовують при регулярних ділових контактах і довірі один до одного.

Рис. 14.7. Види розрахунків переказами

Рис. 14.8. Види розрахунків банківськими переказами

Рис. 14.9. Схема документообігу при розрахунках переказами:

1 — передача обумовлених у контракті комерційних документів; 2 — заповнення заяви і платіжного доручення на підставі цих документів; 3 — списання коштів із рахунку імпортера і зарахування їх на рахунок банку-кореспондента; 4 — пересилання коштів у банк експортера; 5 — зарахування коштів на рахунок постачальника (після списання їх з рахунку банку-кореспондента); 6 — передача виписки з цього рахунку

Розрахунки за відкритим рахунком полягають у тому, що експортер веде рахунок заборгованості імпортера, і навпаки. Для цього між контрагентами укладається спеціальна угода. Ця форма розрахунків застосовується при регулярних ділових контактах і довірі один до одного.