Загальна характеристика діяльності копних судів.

Копні суди («копи», пізніше «купи») – давні народні суди сільських громад, громадські судові сходки. Назва походить від давньоруського слова «копа» і є спорідненим словам «копити», «копитись», тобто збирати, збиратися. Ведуть походження від віча Київської Русі.

Копний суд – суд самої общини, громади, приклад вирішення судових справ самим населенням.

Підсудність копним судам базувалася на територіальних засадах. Копний суд мав компетенцію в межах так званого копного округу, до якого входили всі мешканці території, що просягалася від даного пункту в чотири сторони на одну литовську милю, тобто на 15 км.

Копний суд часто називали «гайним», означає, що суд розгляд в давнину відбувався у лісі, у гаю.

За колом осіб підсудності копного суду підлягало все нселення округу незалежно від станової приналежності.

За колом справ копному суду були підсудні всі справи, що виникали на території копного округу – як цивільні, так і кримінальні.

Копне право розглядало злочин як «шкоду», тобто як збиток, завданий потерпілому. Основною метою правосуддя було вішкодувати йому збитки.

При виявленні злочину на території громади її члени повинні були зробити все можливе для найшвидшого викриття злочину по «гарячих слідах». Негайно скликалась «гаряча копа» - група сусідів до 15 осіб, яка проводила перші слідчі дії: опитування потерпілих, обшук підозрюваних. Це був перший етап копного судочинства.

Після закінчення попереднього слідства скликалася «велика» копа. ЇЇ могли скликати потерпілий або його близькі родичі, власник землі, на якій сталася подія, уряд, винний, самі копники.

Вироки копних судів подавалися до гродських судів. Державні суди звичайно затверджували вироки копних судів, оскільки вважали їх слушними та справедливими.

Із впровадженням кріпацтва на укр землях копні суди поступово занепадають.