Методика розрахунку виробничої потужності

У загальному вигляді виробничу потужність (П) провідного цеху, дільниці або групи технологічного устаткування з виготовлення однорідної продукції можна визначити за однією з таких формул:

(7.7)

або

(7.8)

де П _і — потужність і -го виробничого підрозділу підприємства;
П_в — продуктивність устаткування у відповідних одиницях вимі­рювання і -ї продукції за годину; — ефективний річний фонд

часу роботи одиниці устаткування (год); Р_м — середньорічна кіль­кість устаткування; Тр _і — трудомісткість виготовлення одиниці продукції з урахуванням коефіцієнта виконання норм, яку обчислюють за такою формулою:

(7.9)

де t_і — норма часу (трудомісткість) на виготовлення одиниці продукції (год); К _в.н — коефіцієнт виконання норм часу.

Інакше потужність можна визначити так:

(7.10)

Методика розрахунку виробничої потужності залежить від характеру підприємств, цехів і рівня їхньої спеціалізації, якими визначається організаційний тип виробництва:

1. На безперервно-потокових лініях, а також на конвеєрі потужність обчислюють за такою формулою:

(7.11)

де r — такт роботи лінії чи конвеєра.

2. В умовах потоково-масового виробництва за вузької спеціалізації робочих місць визначають потужність групи робочих місць, які виконують дану операцію під час оброблення конкретної деталі, розраховують потужність за такою формулою:

(7.12)

3. В умовах серійного виробництва обчислення виробничої потужності ускладнюється тому, що за кожним робочим міс-
цем закріплюється велика кількість детале-операції. Як вимір-
ник виробничої потужності використовують типовий виріб-пред-
ставник:

(7.13)

де Т_пред — технічно розрахована норма часу на оброблення комплекту деталей виробу-представника на даній групі устатку-
вання.

4. В умовах серійного виробництва із широкою номенклату­рою випуску виробів, а також в одиничному та дрібносерійному виробництвах розрахунок виробничої потужності ведуть у такій послідовності:

а) визначають трудомісткість оброблення виробів та всієї вироб­ничої програми за групами устаткування:

(7.14)

де T _N — трудомісткість виробничої програми (год); n — кількість найменувань виробів; N_i — кількість і -х виробів у виробничій програмі;

б) розраховують ефективний фонд часу роботи за групами устаткування, що взаємозамінюються, тобто визначають пропуск­ну спроможність устаткування:

(7.15)

де П_спр — пропускна спроможність устаткування, станко-год;

в) пропускну спроможність кожної групи устаткування ділять на трудомісткість програми з даного виду робіт і визначають коефіцієнт виробничої потужності цеху чи дільниці (К _потуж):

(7.16)

г) щодо провідної групи устаткування встановлюють коефіцієнт виробничої потужності цеху (дільниці) і проектують заходи з розширення вузьких місць;

д) визначають потужність цеху, підприємства в натуральному вимірнику множенням кількості виробів за програмою на при-
йнятий коефіцієнт виробничої потужності:

(7.17)

Коефіцієнт завантаження устаткування (К _з.у) обчислюють так:

(7.18)

За К _з.у = 1 устаткування використовують повністю; за К _з.у > 1 устаткування перевантажене; за К _з.у < 1 воно недовантажене.

Приклад розрахунку прийнятого коефіцієнта потужності наведено в табл. 7.1.

У складальних, монтажних, формувальних цехах, де виробничий процес виконують на корисних площах, розрахунок виробничої потужності ведеться виходячи з площі цих підрозділів. Нормативне відношення площі складального цеху до виробничої площі механіч­ного цеху залежно від типу виробництва наведено в табл. 7.2.

Таблиця 7.2