Мета, завдання лекціїЛЕКЦІЙНЕ ЗАНЯТТЯ № 1 Модуль І. Мистецтво Північного Відродження. Тема: Мистецтво Північного Відродження. Нідерланди. Кількість навчальних годин: 2 Актуальність теми: дана тема відіграє величезну роль є вивчення однієї з базових навчальних дисциплін в освіті, що є спрямованою на формування їхньої загальної художньої культури і розвитку професійної ерудиції. Мета, завдання лекції Метою викладання теоретичного курсу є знайомство з основними теоретичними поняттями мистецтвознавства, особливостями історичних етапів світової образотворчості, декоративно-ужиткового мистецтва та архітектури, пам’ятками світової культури допоможе студентам оволодіти належним рівнем методичної готовності до професійної діяльності, виховати високий рівень художньо-естетичного смаку, креативний підхід у поєднанні традицій та новацій у професійній діяльності. - засвоєння історії образотворчого, декоративно-ужиткового мистецтва та архітектури Північного Відродження; - розуміння специфіки візуально-просторових мистецтв у системі художньої діяльності людства; - формування широкого гуманістичного світогляду. Опорні (ключові) поняття: Відродження Нідерландів, художники Нідерландів: брати Ван Эйк, Р.Ван дер Вейден, І.Босх. Творчість П. Брейгеля Міжпредметні зв’язки: кольорознавство, образотворче мистецтво Обладнання: навчальні плани, програми, підручники, посібники для дизайну; ТЗН для мультимедіа презентації. Література: 1. Алпатов М.В. Искусство. Книга для чтения. Живопись, скульптура, графика, архитектура. – М., 1969. 2. Аполлон. Изобразительное и декоративное искусство. Архитектура: Терминологический словарь. – М., 1997. 3. Бидерманн Г. Энциклопедия символов. – М., 1996. 4. Дмитриева Н.А. Краткая история искусств. Т. 1-4. – М., 1991- 1993. 5. Крвавич Д.П., Овсійчук В.А., Черепанова С.О. Українське мистецтво. Т.1,2,3. – Львів, 2003-2008. 6. Малая история искусств. – М., 1978. 7. Популярная художественная энциклопедия. В 2т. – М., 1986. 8. Словарь искусств. – М., 1996. 9. Холл Д. Словарь сюжетов и символов в искусстве. – М., 1996. 10. Серия журналов- альбомов «Великие художники». План і організаційна структура лекції: 1. Художні особливісті культури Відродження Нідерландів 2. Спільні і відмінні особливісті культури Відродження Нідерландів 3. Життя і творчість художників Нідерландів (брати Ван Эйк, Р.Ван дер Вейден, І.Босх. Творчість П. Брейгеля) Зміст лекційного матеріалу: Своєрідним осередком художньої культури Північного Відродження (XV—XVI ст.) оули Нідерланди — одна із найбагатшйх й передових країн Європи, яка успішно змагалася у промисловості і в торгівлі з містами Італії І витісняла їх із світового ринку. Основними центрами виникнення цієї культури стали багаті міста південних провінцій Фландрії і Браоанта.Особливості їх історичного розвитку, як і розвитку Нідерландів у цілому, надали своєрідного колориту художньому життю. Тут феодальні традиції зберігалися до кінця ХІУст. і співіснували з новими буржуазними відносинами, що порушили станову замкнутість, а це змусило переглянути і змінити оцінку особистості людини. Через те, що нідерландські міста не мали такої політичної незалежності, як у Італії, а промисловість постійно переміщалася у село, селянство виступало тут вирішальною силою у визвольному русі (буржуазний розвиток охопив широкі верстви суспільства), взагалі боротьба з феодалізмом набула більш гострих форм, що трансформувалися наприкінці XVI ст. у рух Реформації, який закінчився перемогою буржуазної революції. Дані процеси обумовили демократичний характер художньої культури цього часу—у ньому яскраво проявляється фольклор, народна фантастика, взагалі народна основа. Національна своєрідність життя, народні форми його існування» соціальні контрасти можна вважати головними особливостями нідерландської культури Відродження. Властиві даному періоду садіальїи протиріччя, атмосфера ворожнечі і насильства, що встановилися, протиборство різноманітних сил посилювали усвідомлення дисгармонії життя, а тим самим породжували критичні тенденції в художньому житті, які проявлялися у розквіті експресивного, трагічного гротеску, що часто ховався під маскою жарту. Тут же треба звернути увагу на те, що, незважаючи на інтерес Нідерландів до точних наук, античної спадщини, італійського Відродження, вони ішли своїм шляхом до пізнання світу, в якому інтуїція замінює науковий підхід до зображення природи, а засвоєння пропорцій людського тіла, побудова простору тощо відбувається завдяки безпосереднім спостереженням за конкретними явищами. Для художників Нідерландів не існувало панування образу досконалої людини титана, у їх творчості людина виступала як невід'ємна частина всесвіту. Ренесансна основа тут полягає в тому, що людина визнавалася найбільшою цінністю серед великого числа явищ всесвіту. Взагалі для нідерландської культури доби Відродження властиве реалістичне бачення світу, утвердження як художньої цінності такої дійсності, якою вона була насправді, розуміння органічної єдності людини з навколишнім середовищем, вивчення можливостей, якими природа і життя наділили людину. Майстрів Нідерландів цікавить у людині характерне і особливе, сфера його духовного й повсякденного життя, вони захоплено відтворюють у своїй творчості різноманітність індивідуальностей, багатство їх природи і духу; тонко відчувають поетичність буденності, речей та предметів, серед яких живуть люди. Цілком природна властива їм любов до деталей, конкретність їх зображення, орієнтація та розповідність, витонченість у передачі настроїв, уміння відтворити цілісну картину світотворення з його просторовою безмежністю. Правда, такі прояви нерівномірні для різних видів художньої діяльності: в архітектурі і скульптурі, наприклад, аж до XVI ст. розвиток Ішов у межах готичного стилю, а в живопису, в першу чергу станковому, що замінив настінні розписи та вітражі і відділився від іконопису, вже в першій третині XV ст., відбулися якісні зрушення. Іншими словами, саме живопис започаткував відродження художньої культури Нідерландів. Головним виражальним засобом художників-нідерландців став колорит, за допомогою якого передавалася найтонша різниця між предметами, відтворювалася фактура матеріалу, досягалися різнорідні оптичні ефекти. При цьому насиченість образу передавалася через колір, значимість якого стала очевидною у зв'язку з використанням олійної фарби, що створювала ілюзію повної відповідності матеріальному світу. Тоді ж, з XV ст. у релігійні сюжети і проникли жанрові мотиви, конкретні деталі, а самі вони стали емоційно насиченішими Основоположниками Відродження в Нідерландах вважаються брати ван Ейки — Губерт і Ян, для яких світ став носієм вічної краси. В основному до нас дійшла творчість Яна ван Ейка - художника філософського розуміння живопису, який уперше побачив та показав життя в цілісності, і, одночасно, в різнобарвності одиничних проявів, у своїх творах він досяг єдності, заснованій на відчутті світла і декоративності. Із 40-х років XV ст. від нідерландських майстрів відходить почуття гармонії, єдності світу і людини. Людина залишається центральною дійовою особою художніх творів, але інтелект, аристократія духу поєднані у неї з самотністю, трагізмом, песимізмом. Виникає концепція людини, яка не вірить у міцність земного щастя. Вона відображена у полотнах Рогира ван дер Вейдена, Гуго ван дер Гуса та ін. Життя у Нідерландах XVI ст. було знаменне бурхливим піднесенням, викликаним відкриттям Америки і перенесенням центру світової торгівлі саме в Нідерланди. Разом із тим, у другій половині XVI ст. тут загострилися протиріччя між багатими провінціями, реакційною Габсбургською імперією, феодальною Іспанією, яка з кінця XV ст. володіла Нідерландами, що привело до революції 1566—1609рр. У той час очевидним став факт протиставлення релігійним ідеалам раціоналістичного світосприймання, практицизму. Ідей віротерпимості і рівності. У другій половині XVI ст. відбулася криза ідеалів гуманізму, проявилася мізерність особи, яка не здатна змінити життя. Почалося формування нових уявлень про світ та місце у ньому людини, що викликало нові пошуки, руйнування старих традицій. Художники того часу побачили необхідність безпосереднього відтворення дійсності, у першу чергу сучасності, і звернулися до вивчення знахідок майстрів італійського Відродження. У художніх творах велика увага приділялася життю народних мас, у живописі розвинувся монумен-тальний побутовий жанр, з'явився натюрморт, удосконалювався портретний жанр. Особливого розквіту досягнули у цей час гротесковий реалізм із казково-сміховими сюжетами, фольклорними мотивами. Художник бачив соціальні протиріччя, контрасти життя, філософськи осмислив їх, прийшовши до розуміння того, що краса життя полягає у трудовій діяльності народу. Село стало для нього основою творчості, у якій він постійно звертався до образної мови фольклору, народної фан-тастики, користувався алегоріями, притчами, прислів'ями і т. д. Його полотна є відбитком роздумів про сенс життя, про людину, яка перестала бути центром світотворення, яка розчинилася у суєтному натовпі—«Падіння їкара», «Битва Масляниці та Посту». Пітер Брейгель не нав'язував глядачам своїх висновків, його приваблювало життя селян, його багатогранність, взаємодія із природою. Саме в народі бачить він згусток енергії, Пітер Брейгель, проникнувши у глибини внутрішнього світу людини, створив й художні твори, особливо сильні за своїм психологічним рішенням — «Сліпі», «Буря».
Творцем похмурих містичних видінь став Ієронім Босх (Хіе мус ван Акен, близько 1450—1460—1516 pp.). В них є й слід середньовічного алегоризму, і жива дійсність. Демонологія Босха зі здоровим гумором, почуття природи — з аналітичні глядом на людину і гротесковістю в зображенні її ("Корабель нів"). У вівтарному образі він примудрився дати тлумачення флаїському прислів'ю, де світ порівнюється з копицею сіна, з якої ний вириває стільки, скільки може вхопити. У "Саді втіх", найвидатніших картин, Босх змалював образ гріховного життя. Світ Босха фантастичний (він створював істот з поєднання форм і предметів неорганічного світу) — і при цьому реаль хоч і пройнятий передчуттям якихось всесвітніх катастроф. Творчістю Босха завершується перший етап великого мистецтва Нідерландів — XV ст., "пора шукань, прозрінь, розчарувань і знахідок" Висновок Протягом XVI століття відбувається поступове виділення в самостійні жанри побутової живопису, пейзажу, натюрморту, з'являються міфологічна і алегорична картини. У XV столітті виникає новий вид образотворчого мистецтва - гравюра на дереві і на металі, що досягає швидкого розквіту наприкінці століття і першій половині XVI століття.
|