Тема 15. Теорія і технологія виховного процесу

Зміст понять «виховання», «принципи виховання», «методи виховання», «перевиховання», «переконання», «вимога». Суть процесу виховання, його особливості. Системи принципів виховання. Методи і прийоми виховання підлеглих (вимога, переконання, приклад, заохочення, покарання, довір’я, метод «вибуху»). Поняття педагогічної майстерності та педагогічної культури, їх роль і місце в системі професійно-необхідних знань, умінь, навичок, особистісних якостей співробітника пожежної охорони. Структура педагогічної майстерності характеристика її компонентів.

Виховання – цілеспрямований процес формування інтелекту, фізичних і духовних сил особистості, підготовки її до життя, активної участі у трудовій діяльності.

Виховання – процес двосторонній (об’єкт і суб’єкт); цілеспрямований (мета виховання – формування всебічно гармонійно - розвиненої людини); комплексний (виховання різних якостей інтелектуальних, моральних фізичних естетичних та інші); безперервний тривалий – вимагає багато часу років; систематичний, багатофакторний (на виховання впливає середовище: сім’я, вулиця, оточення, суспільство, школа, праця, професійна діяльність, засоби інформації та інші).

Виховний процес має свої закономірності: виховання органічно пов’язане із суспільними потребами умовами виховання; людина виховується під впливом найрізноманітніших чинників; результати виховання залежать від виховного впливу на внутрішній світ людини; визначальними у вихованні є діяльність та спілкування; ефективність виховного процесу залежить від стосунків у колективі; ефективність виховного процесу зростає коли людина займається самовихованням.

Принципи виховання – керівні положення що відображають загальні закономірності процесу виховання. процес виховання базується на принципах. Принцип цілеспрямованість виховання передбачає спрямованість виховної роботи на досягнення виховної мети. Принцип зв’язку виховання із життям передбачає ознайомлення підлеглих з життям народу держави формування глибокого розуміння практичної діяльності пожежної охорони, використання сучасних засобів гасіння пожеж. Принцип виховання поваги при поєднанні із вимогливістю та турботою суть цього принципу полягає у вимогливості до підлеглих гуманному ставленні до них у вірі в необмежені можливості людини. Цей принцип передбачає єдність вимог, командирів до вихованців, контроль за їх поведінкою, розумна вимогливість є також свідченням поваги до особистості підлеглого. Принцип виховання в діяльності цей принцип спирається на таку психологічну якість людини, як активність діяльності він реалізується за умови усвідомлення підлеглими що професійна праця – джерело задоволення духовних і матеріальних потреб, чинник усебічного розвитку людини. Сумлінне ставлення до служби, до виконання своїх обов’язків важлива позитивна риса людини. Принцип виховання особистості в колективі людина стає особистістю завдяки спілкуванню й діяльності. Найкращі умови для цього створюються в колективі (навчальному, службовому і т. д.). певні риси особистості формуються тільки в колективі. Виховна сила колективу полягає в тому, що він об’єднує всіх підлеглих спільною метою та діяльністю, формує традиції колективу. Найбільш виховна цінність колективу в тому, що між його членами виникають стосунки: взаємодії відповідальності й залежності ділові між старшими і молодшими між особистісні стосунки (поваги, симпатії, дружби). Позитивний морально – психологічний клімат пожежного підрозділу основа ефективності службової та бойової діяльності. Принцип індивідуального підходу у вихованні, він виходить з того, що для формування свідомості, вироблення професійних навичок і звичок поведінки потрібна система певних виховних заходів. Вихователю командиру необхідно глибоко вивчати особливості підлеглих (стан здоров’я, біографічні дані, успіхи і недоліки, матеріальні та духовні потреби, сімейний стан, рівень освіти, здібності і нахили). Такі знання про підлеглих допомагають прогнозувати поведінку підлеглих, можливі наслідки заходів впливу на них, визначитися у складності завдань. Принцип системності і послідовності у вихованні. Виховна робота з підлеглими здійснюється завдяки спланованій діяльності. План індивідуально – виховної роботи з особовим складом передбачає різні організаційні форми, методи виховання підлеглих. Виховний процес являє собою невипадковий набір виховних засобів він має системний характер.

Основні напрями виховання. Розумове виховання – цілеспрямована діяльність з розвитку інтелектуальних сил людини, прищеплення їм розумової праці. Мета розумового виконання забезпечення засвоєння та розвитку пізнавальних здібностей. Формування свідомості - цілісна система наукових філософських, морально – правових естетичних понять поглядів переконань і почуттів, які визначають ставлення людини до дійсності та до самої себе. Науковий світогляд характеризується поглядами та переконаннями особистості. Погляди – прийняті людиною як достовірні ідеї знання передбачення що пояснюють явища природи і суспільства і є орієнтирами поведінці в діяльності стосунках. Переконання – психічний стан особистості, що характеризується стійкими поглядами, впевненістю у правильності власних думок, поглядів, це сукупність знань ідей концепцій теорій в які людина вірить як в істину. У формування наукового світогляду людини особлива роль належить соціальній та професійній позиції педагогів вихователів. Про рівень сформованості світогляду свідчить діяльність та поведінка людини в різних ситуаціях. Моральне виховання – виховна діяльність яка спрямована на виховання стійких моральних якостей людини. Навичок і звичок поведінки. Моральне виховання характеризується такими поняттями: мораль, моральність, моральні переконання, тощо. Мораль – система ідей принципів законів, норм і правил поведінки та діяльності, які регулюють гуманні стосунки між людьми. Моральність – являє собою погляди переконання почуття стосунки, поведінку людей. Моральне переконання – пережиті та узагальнені моральні принципи та норми. Формування моральності людини повинно відбуватися на засадах загально - людських моральних цінностей (доброта, правда, справедливість, гідність, любов, краса тощо); національних цінностей (почуття національної гідності, поваги до історії та традицій свого народу); громадянських цінностей (прав свобод обов’язків людини); сімейних цінностей (поваги до старших, батьків, піклування про дітей тощо); виховання свідомої дисципліни почуття обов’язку та відповідальності. Свідома дисципліна людини виявляється у свідомому неухильному виконанні суспільних принципів і норм поведінки (суворе дотримання статутів, наказів, інструкцій, розпоряджень в умовах службової діяльності); обов’язок – усвідомлення особистістю системи суспільних і моральних вимог, що диктуються соціальними потребами і конкретними цілями та завданнями (професійними, службовими, побутовими, сімейними тощо); відповідальність – якість особистості що характеризується прагненням і вмінням оцінити свою поведінку з погляду її доцільності або недоцільності щодо інтересів соціального прогресу; правове виховання – спрямоване на виховання правової свідомості. Естетичне виховання – спрямоване на формування здатності сприймати і перетворювати дійсність за законами краси. В процесі естетичного виховання формуються естетичні почуття, естетичний смак, естетичний ідеал, естетична поведінка людини. Екологічне виховання – систематична діяльність спрямована на розвиток екологічної культури (прагнення берегти оточуюче середовище). Трудове виховання – процес залучення вихованців до різних видів суспільно-корисної праці, розвитку творчого практичного мислення, працьовитості людини. Економічне виховання - організована діяльність, яка спрямована на формування економічної культури людини (знання основних законів розвитку ринкової економіки, підвищення виробництва, вдосконалення виробничих відносин тощо). Фізичне виховання – система соціально - педагогічних заходів спрямованих на загартування організму та зміцнення здоров’я людини фізичному розвиткові людини сприяють такі форми фізкультурно- спортивної діяльності, як гімнастика, заняття в спортивних гуртках, масові змагання, змагання з пожежно – прикладного спорту в умовах діяльності пожежної охорони тощо.

Виховний вплив на вихованців (підлеглих здійснюється за допомогою методів виховання). Метод виховання – це способи взаємопов’язаної діяльності вихователів до вихованців, спрямовані на виховання поглядів переконань, навичок, звичок поведінки. Першовідкривателем методів виховання вважають німецького педагога Й. Гербард. Методи виховання умовно можна поділити на групи. 1) М етоди формування свідомості особистості (бесіда, диспут, пояснення, лекція, розповідь, умовляння, переконання); 2) методи організації діяльності і формування суспільної поведінки (приклад, вимога, довіра, привчання, вправи, громадська думка, створення виховуючих ситуацій); 3) методи стимулювання поведінки (змагання, заохочення, покарання, прохання).

Переконання – різносторонній вплив на розум, почуття волю людини з метою формування в неї бажаних якостей. Переконати можна: словом, ділом, поясненням, оцінкою діяльності, бесідою дискусією, умовлянням.

Вимога – на думку А.С. Макаренка основою дисципліни повинна стати вимога. А.С. Макаренко зазначав, що ні колектив ні дисципліна не можуть бути створеними, якщо не буде вимоги до особистості. На його думку вимога повинна бути нерозривно пов’язана з повагою: “Якомога більше вимоги до людини, якомога більше поваги до неї”. Вимога може здійснюватися в таких формах: наказ, переконання, прохання, натяк, погроза, недовіра, довіра, осуд, бесіда, пояснення.

Приклад – ще давньогрецький філософ Сенека стверджував, що важко привести до добра читаючи, повчаючи мораллю, легше це зробити прикладом. Приклад це цілеспрямований і систематичний вплив на вихованця засобом особистого прикладу.

Примушування – система дисциплінарно – педагогічних впливів на підлеглих, які безвідповідально ставляться до службових обов’язків.

Вправа –, це поступове вдосконалення вмінь, навичок, поведінки людини, суть цього методу полягає в такій організації служби і всього життя підрозділу пожежної охорони, яка повсякденно зміцнює свідомість, волю підлеглих, розвиває почуття, сприяє набуттю професійного досвіду. Існують три види вправ: вправи з корисної діяльності, з метою вироблення вмінь навичок, вправи режимні, спеціальні вправи виконання елементарних правил поведінки.

Змагання – метод який ґрунтується на природній схильності людини до здорового суперництва та самоствердження в колективі. Використовуються різні види змагання: конкурси, огляди художньої самодіяльності, виставки технічної творчості тощо.

Заохочення – схвалення позитивних дій та вчинків з метою спонукання підлеглих до повторення. В підрозділах пожежної охорони можна застосовувати такі види заохочення: подяка перед строєм, грошові нагородження, нагородження грамотою, цінним подарунком, відпусткою, присвоєння позачергового звання. Виховний ефект заохочення авансом стосовно тих, кого взагалі рідко заохочують, або хто починає працювати, проявляє несміливість та невпевненість.

Покарання – найстаріший метод виховання Макаренко називав покарання тонкою справою. Покарання коректує поведінку підлеглого. Види покарань: осуд – усна, письмова форма, обмеження у правах, пониження у посаді, званні, звільнення (з органів внутрішніх справ). Вихователю – командиру слід знати педагогічні вимоги до покарання: 1) не можна карати поспішаючи; 2) не можна карати часто; 3) кара повинна бути індивідуальною; 4) не можна спричиняти фізичного страждання; 5) покарання повинно мати виховний вплив.

Питання для самоконтролю

 

Дайте визначення та характеристику поняттю виховання.

Поясніть суть основних принципів виховання.

Дайте характеристику методам виховання.