Діагностика прегестозу

У літературі дискутується питання про доцільність виділення поняття пре­гестозу. Разом з тим, ми вважаємо, що з метою раннього виявлення перших клінічних ознак пізніх гестозів і своєчасного застосування лікувально-профі­лактичних заходів у клінічній практиці потрібно виділяти цей термін.

Прегестоз - комплекс патологічних змін в організмі вагітної, який безпо­середньо передує клінічній картині ПГВ і виявляється лише спеціальними методами дослідження. Характерні зміни - гіповолемія, спазм судин матково-плацентарного комплексу, периферичний судинний спазм, порушення гемо­стазу (хронічна чи підгостра стадія синдрому ДВЗ) виявляються, тоді як клінічні прояви гестозу відсутні.

Нині розроблені і добре себе зарекомендували в повсякденній акушер­ській практиці досить прості скринінгові тести діагностики доклінічних стадій пізнього гестозу, які мають бути впроваджені в практику абсолютно всіх жіночих консультацій і регулярно застосовуватися під час кожного огляду вагітних групи ризику щодо розвитку пізнього гестозу.

До таких тестів належать:

1. Гемодинамічні проби:

а) судинна асиметрія при вимірюванні AT на обох руках понад 10 - 15 mm рт. ст.;

б) зменшення пульсового артеріального тиску (ПАТ) до 30 мм рт. ст. і нижче:

ПАТ = AT систолічний - AT діастолічний;

в) збільшення AT на ЗО - 40% порівняно з початковим рівнем;

г) вимірювання AT на обох руках у трьох статичних положеннях: "лежачи на спині", "лежачи на боці", "сидячи". За нормальних умов при зміні статич­ного положення систолічний тиск змінюється не більш ніж на 15 мм рт. ст., а діастолічний залишається на попередніх цифрах або змінюється максимум на 10 мм рт. ст. Значна амплітуда зміни AT свідчить про лабільність гемодина-міки;

д) збільшення середнього артеріального тиску (CAT) на 10 - 20 мм рт. ст.:

 

AT систолічний +2 AT діастодічних

е) "проба з поворотом". У вагітної визначають AT через 5 хв та 15 хв у по­ложенні лежачи на лівому боці, потім вона лягає на спину і AT визначають негайно і через 5 хв після зміни положення тіла. Підйом діастолічного тиску на 20 мм рт. ст. е підставою для віднесення вагітної до групи ризику розвитку гестозу.

Артеріальний тиск у вагітної слід визначати:

- у положенні сидячи;

-у положенні лежачи на лівому боці;

-м'язи руки мають бути розслаблені;

-розміщення руки має забезпечити положення манжетки на рівні серця. Артеріальний тиск не варто вимірювати:

- у вагітної в стані занепокоєння;

- холодному приміщенні;

-при повному сечовому міхурі;

-після навантаження (необхідна 1 хв відпочинку).

2. Виявлення прихованих набряків:

а) триденне визначення добового діурезу з окремим підрахунком нічного діурезу за однакових фізичного та водного навантажень. Рекомендується ва­гітній для виконання 2 рази на місяць, починаючи з 20-го тижня вагітності. Підвищення нічного діурезу більш ніж на 75 мл свідчить про схильність до утворення набряків, а зниження добового діурезу більш ніж на 150 мл може супроводжуватись наявністю прихованих набряків;

б) проба Мак Кпюра-Олдріча - у передпліччя чи гомілку внутрішньо-шкірно вводять 0,2 мл фізіологічного розчину і реєструють час, упродовж якого повністю розсмоктується візуально і пальпаторно пухир, що утворився (у нормі - близько 60 хв). При схильності до набряків папула зникає менш ніж за 40 хв за рахунок підвищеної гідрофільності тканин внаслідок збільшення капілярного тиску;

в) позитивний "симптом кільця";

г) збільшення обводу гомілковостопного суглоба більш ніж на 1 см упро­довж тижня або збільшення обводу гомілки на 8 - 10% початкового розміру;

д) щотижневе збільшення маси тіла, особливо після ЗО тижнів вагітності, більш ніж на 400 г;

е) патологічне збільшення маси тіла з урахуванням масово-зростового

коефіцієнта (МЗК):

 

;

 

для нормостеніків МЗК ⁼ 36 + 4%;

для гіпостеніків МЗК = 28 + 3%;

для гіперстеніків МЗК = 45 + 5%.

 

Нормостеніки набирають у нормі за вагітність 9,7 ± 1 кг, гіпостеніки -10,6+1 кг, гіперстеніки - 8,8 ± 1 кг.