СПОЛУЧНИК як сЛУЖБОВА частина мовиПлан 1. Значення і морфологічний склад сполучників. 2. Сполучники сурядності та підрядності. 3. Групи сполучників за будовою 4. Правопис та особливості вживання сполучників.
Література: 1. Вихованець І.Р., Городенська К.Г., Грищенко А.П. Граматика української мови. — К.: Рад. школа, 1982. 2. Мельничайко ВЛ. Види мовного розбору. Українська мова. Довідник. — Тернопіль: Богдан, 1997. — 120 с. 3. Шкільник М.М. Проблемний підхід до вивчення частин мови. — К.: Рад. школа, 1986 4. Плющ М.Я. Сучасна українська літературна мова. — К., Вища шк.. — 2003.-430с. 5. Леонова М.В. Сучасна українська мова. Морфологія.-К.: Вища шк., 1993. 6. Український правопис. — К.: Наук.думка, 1990. — С.65 – 85.
ЗМІСТ ЛЕКЦІЙНОГО МАТЕРІАЛУ Сполучником називається службова частина мови, яка вживається для зв'язку однорідних членів речення, частин складного речення та складових частин тексту. У цьому світі молитися і любити — єдиний шанс (Н. Мориквас). Гроно у руці було схоже на сонне дитинча. Та варто було торкнутись ягоди — і вона прозрівала блискучею зіницею (Г. Тютюнник). Сполучник не має лексичного значення, не змінюється, не буває членом речення, не входить ні до члена речення, ні до частин складного речення.
СПОЛУЧНИКИ СУРЯДНОСТІ ТА ПІДРЯДНОСТІ Сполучники сурядності поєднують рівноправні, синтаксично незалежні одна від одної мовні одиниці — слова, частини складного речення, речення чи групи речень у тексті. До них належать: ü єднальні: і, й, та (= і), їй... ні. Вони означають поєднання або приєднання: У кожного в руках тяжкий залізний молот, і голос сильний нам згори, як грім, гримить: "Лупайте сю скалу? Нехай ні жар, ні холод Не спинить вас! (Франко). ü протиставні: а, але, та (= але), проте, зате, однак, які виражають зіставлення або протиставлення: Були на довгому шляху нашого народу успіхи, та не рідко, а точніше, надто часто траплялися і помилки, й поразки. Проте історію змінити неможливо, її треба вивчати (Із журналу). ü розділові: або, чи, або... або, чи... чи, то... то, чи то... чи то, які вказують на несумісність явищ або їхню черговість: По дашку прозорої веранди ходили то дощі, то голуби. (Л. Костенко). Чи то мене судомить почало, чи то здригнулись Кременецькі гори?
Сполучники підрядності з’єднують залежну частину складного речення з головною. До сполучників підрядності належать: ü причинові: бо, тому що, через те що, оскільки, у зв'язку з тим що: Поет не боїться від ворога смерті, бо вільная пісня не може умерти (Леся Українка). Вкраїнський хліб тому такий смачний, що він завжди замішаний на пісні (Є. Летюк).
ü часові: коли, поки, тільки, як, щойно, ледве, як тільки. Додому я приїхав пізно, коли вже місяць росив на ясени вологе срібло (М. Стельмах). Будеш, батьку, панувати, поки живуть люди (Шевченко).
ü умовні: якщо, якби, коли б: Якби мені дістать струна живих, потужну б пісню я на струнах грала (Леся Українка). Як не зійде сива м'ята із-під снігу — я сльозами розтоплю холодну кригу (А. Малишко).
ü мети: щоб (щоби); для того, щоб: Щоби зрушити інших, треба бути самому зрушеним (Довженко). Для того, щоби любити власний народ, не треба ненавидіти інші народи (Кобилянська).
ü допустові: незважаючи на те що, хоч, дарма що, хай: Незважаючи на те, що всі вели себе невимушено і просто, на обличчях людей була тривога (Г. Тютюнник). Дарма що стояло сонячне безвітря, листя тріпотіло на деревах вздовж шляху (Смолич).
ü порівняльні: як, мов, немов, наче, неначе, начебто, ніби: Садочки зацвіли, неначе полотном укриті (Шевченко). Мов водопаду рев, мов битви гук кривавий, так наші молоти гриміли раз у раз (Франко).
ü з'ясувальні: що, щоб, як: І мені здавалось, що мати торкалась руками не соняшника, а нахилила до себе мою голову (М. Стельмах).
ГРУПИ СПОЛУЧНИКІВ ЗА БУДОВОЮ Морфологічно нерозкладні сполучники називаються простими. До них належать: і, а, та, хоч, що, як. Сполучники, утворені злиттям двох або більше слів, називаються складними: щоб (що + б), проте (про -т те), немовби (не + мов + би), неначебто (не + наче 4- б + то). Такі сполучники пишуться разом. Сполучники, що складаються з двох чи більше слів, називаються складеними: тому що, через те що, для того щоб, незважаючи на те що, як тільки, дарма що. У таких сполучниках усі їхні складові частини пишуться окремо.
РОЗРІЗНЕННЯ СКЛАДНИХ СПОЛУЧНИКІВ І ОДНОЗВУЧНИХ ІЗ НИМИ СПОЛУЧЕНЬ СЛІВ Складні сполучники зате, проте, щоб, якби, якщо, теж треба відрізняти від займенників та прислівників, ужитих із прийменниками за, про або частками би (б), же (ж). Роман силувався вимовити слово, проте не міг (Васильченко). — Старий дідусь справдешні байки править про те, що діялось на нашім світі (Леся Українка). Це лиш слова, зате вони безсмертні (Л. Костенко). — Партія зелених виступає за те, щоби припинити забруднення довкілля. Сьогодні теж буде теплий день. — Про те ж розмовляли і вчора. Якби ви вчились так, як треба... (Шевченко). — Як би це точніше описати? Щоб жить, ні в кого права не питаюсь (Тичина). — Що б не сказав, усе не до ладу. Способи розрізнення: 1) Займенник із прийменником або часткою, прислівник із часткою виступають у реченні додатком, відповідаючи на питання за що? про що? або обставиною, яка відповідає на питання як? 2) частку же (ж) можна замінити іншою: те ж — те саме; так же — так само або й зовсім опустити; 3) частку би (б) можна перемістити в позицію після дієслова: про що б розмову почати — про що почати б розмову; 4) складні сполучники можна замінити синонімічними: зате, проте — але, однак, якби — коли б, щоб — аби. Послідовність розбору сполучника 1. Речення зі сполучником. 2. Аналізоване слово. 3. Група та підгрупа за синтаксичною роллю. 4. Група за будовою. 5. Особливості вживання і написання. Змістовий модуль Х. Незмінні повнозначні частини мови. Прислівник. Службові частини мови. Вигук.
|
