Правові та організаційні засади фінансівФінансове право – самостійна галузь права, що являє собою сукупність норм права, регулюючих суспільні відносини, виникаючі в процесі створення, розподілу та використання державою певних фондів грошових коштів. Сфера впливу фінансового права – відносини, що виникають в результаті застосування державою такого економічного важеля, як фінанси, та здійснення у зв’язку з цим фінансової діяльності. Відносини, що виникають в державі при перерозподілу доходів та утворенні централізованих та децентралізованих фондів регулюються відповідними групами норм фінансового права, являються фінансовими правовідносинами. З ними пов’язано виникнення, зміна та припинення фінансових правовідносин. До фінансово-правових відносин відносяться: 1) відносини між ПУ, ВРУ та КМУ з приводу прийняття законів податкової системи, конкретних податків, бюджетної системи, щорічного прийняття ВРУ бюджетної резолюції, складання, розгляд, затвердження контролю за виконанням та затвердження звіту про виконання державного бюджету України; 2) відносини між ВРУ та органами міського та регіонального самоврядування з приводу щорічних відрахувань, загальнодержавних податків і платежів на користь міського бюджету (збалансування всіх бюджетів України шляхом відсоткових відрахувань з державного бюджету, дотацій); 3) відносини між Мінфіном, Казначейством та Міністерствами і відомствами з приводу складання проекту державного бюджету; 4) відносини між фінансовими та податковими органами й фізичними та юридичними особами з уплати податків, обов’язкових платежів та зборів в прибуток держави та міських бюджетів; 5) відносини між Мінфіном, Казначейством та юридичними особами, отримуючи бюджетне фінансування; 6) відносини між фінансовими органами та кредитною системою. Матеріальний зміст фінансових правовідносин являє собою поводження суб’єктів (сплата податків, зборів, платежів). Юридичний зміст – суб’єктивні права й обов’язки, встановлені фінансово-правовими нормами. Фінансово-правові норми - це обов’язкові розпорядження державними органами з приводу мобілізації, розподілу та використання централізованих та децентралізованих фондів, виражені в категоричній формі та забезпечені силою закону. Фінансово-правові норми встановлені на підставі законодавчих актів та носять обов’язковий, імперіалістичний характер. Ці норми по своєму змісту визначають характер фінансової діяльності. Види форм: 1) зобов’язуючи норми – норми, які встановлюють обов’язковий характер виконання розпоряджень, та в випадку їх невиконання використовуються примусові заходи законів у формі санкцій; 2) забороняючи норми (носять характер заборони, наприклад, забороняється зберігання готівки в касах перевищуючих ліміт); 3) уповноважуючи нормі (наприклад, банк встановлює відсотки від використання кредиту за своїм розсудом). Норма (її структура) складається з трьох елементів: 1) гіпотеза – наявність умов, з якими зв’язується виникнення фінансово-правових відносин; 2) диспозиція – це встановлені правила дозволеної поведінки юридичних та фізичних осіб з однієї сторони та державою з іншої; 3) санкції – це форма відповідальності за порушення цієї норми. Для нормального функціонування держави необхідним є його відповідне нормативно-правове забезпечення, яке представлено передусім, Конституцією України, численними законами, а також підзаконними нормативно-правовими актами. Закони приймаються Верховною Радою України, є обов'язковими до виконання і мають вищу юридичну силу по відношенню до інших нормативних актів. Підзаконні нормативно-правові акти приймаються компетентними державними органами на підставі діючих законів. До таких документів належать: Укази Президента України, Декрети, Постанови Кабінету Міністрів, інструкції, накази міністерств, міжнародні договори, укладені і ратифіковані Верховною Радою України тощо.
|
