Фінансовий менеджмент як навчальна дисципліна, її особливості.

Тема 10: Фінансовий менеджмент

 

Основні питання до теми

1. Фінансовий менеджмент як навчальна дисципліна, її особливості.

2. Сутність фінансового менеджменту, його місце в системі управління підприємством.

3. Джерела інформації, які використовуватися в фінансовому менеджменті.

 

Фінансовий менеджмент як навчальна дисципліна, її особливості.

У світовій практиці зародження фінансового менеджменту вважають кінець 50-початок 60-х років ХХ сторіччя. В Україні інтерес до проблем фінансового менеджменту позначився лише в міру переходу до ринкової економіки.

Прийнято вважати, що початок фінансовому менеджменту як науці було покладено роботами Г. Марковица (в 1990 році автор був визнаний гідним Нобелівської премії) в області сучасної теорії портфеля, де викладена методологія прийняття рішень в області інвестування у фінансові активи й запропонований відповідний науковий інструментарій. Згодом учнем Марковича У. Шарпом ідея була розвинена й переведена в більше практичне русло. В 60-х роках за участю Дж. Линтнера й Дж. Моссина була розроблена модель оцінки прибутковості фінансових активів, що враховує фактор ризику, що поклало початок теорії арбітражного ціноутворення. З кінця 50-х років активно досліджується взаємозв'язок ціни фінансових активів і інформації, що циркулює на ринку капіталу. В 50-х же роках проводяться активні дослідження з теорії структури капіталу й ціни джерел фінансування; основний внесок у цю область фінансового менеджменту внесли Ф. Модильяни й М. Міллер.

Так, теорія портфеля й теорія структури капіталу склали серцевину сучасної теорії фінансів і поклали початок її відбруньковуванню від прикладної мікроекономіки в самостійний напрямок. Надалі сучасна теорія фінансів, аналітичної апарату бухгалтерського обліку й теорія керування сформували прикладну дисципліну - фінансовий менеджмент.

У її основі лежить рід базових взаємин фінансових концепцій. За допомогою кожної базової концепції виражається основна точка зору на яке-небудь явище. Такими базовими концепціями у фінансовому менеджменті є:

концепція грошового потоку;

концепція тимчасової цінності грошових ресурсів;

концепція компромісу між ризиком і прибутковістю;

концепція вартості капіталу;

концепція ефективності ринку капіталу;

концепція асиметричності інформації;

концепція агентських відносин;

концепція альтернативності витрат/результатів;

Концепція грошового потоку. Однієї з основних завдань фінансового менеджера є вибір варіантів доцільного приміщення коштів. Гроші не цікаві самі по собі; вони цікаві з погляду проблем, розв'язуваних з їхньою допомогою. гроші, Що перебувають у постійному русі, утворять грошовий потік - стрижень будь-якої фінансово-господарської діяльності. Концепція грошового потоку припускає:

ідентифікацію грошового потоку, його тривалість і вид;

оцінку факторів, що визначають величину його елементів;

вибір коефіцієнта дисконтування, що дозволяє зіставити елементи потоку, генеровані в різні моменти часу;

оцінку ризику, пов'язаного з даним потоком, і спосіб його обліку.

Концепція тимчасової цінності грошових ресурсів. Зміст концепції полягає в тому, що грошова одиниця, наявна сьогодні, і грошова одиниця, очікувана до одержання через якийсь час, не рівноцінні. Ця нерівноцінність визначається дією трьох основних причин: інфляцією, ризиком неотримання очікуваної суми, оборотністю.

Концепція компромісу між ризиком і прибутковістю складається втом, ярмо одержання будь-якого доходу в бізнесі найчастіше сполучено з ризиком, причому зв'язок між цими взаємозалежними поняттями, як правило, пропорційна: чим вище необхідна або очікувана прибутковість, тим вище й ступінь ризику. Вірно й зворотне.

Концепція вартості капіталу укладається в тім, що обслуговування того або іншого елемента капіталу обходиться компанії неоднаково. Кожне джерело фінансування має свою вартість, що визначається витратами на його обслуговування, наприклад відсоток за банківський кредит або по облігаціях, дивіденд на акцію й т.д. Вартість капіталу показує мінімальний рівень доходу, необхідного для покриття витрат з обслуговуванню капіталу.

Концепція ефективності ринку капіталу. Стосовно до ринку капіталу термін «ефективність» розуміється не в економічному, а в інформаційному плані. Ступінь ефективності ринку характеризується рівнем його інформаційної насиченості й доступності інформації учасникам ринку. Логіка концепції така: обсяг угод по купівлі й продажу цінних паперів залежить від того, що наскільки точно течуть ціни відповідають внутрішнім вартостям. Допустимо, на ринку, що перебуває в стадії рівноваги, з'являється інформація про те, що ціна акцій деякої компанії занижена. Це приведе до негайного підвищення попиту на її акції й наступному росту її ціни до рівня, що відповідає внутрішньої вартості її акцій. Рівень ефективності ринку капітал характеризує, наскільки швидко інформація відображається на цінах.

Концепція асиметричності інформації тісно пов'язана з попередньою концепцією. Зміст її укладається в тім, що окремі категорії осіб можуть володіти інформацією, недоступної іншим учасникам ринку. Носіями конфіденційної інформації найчастіше виступають менеджери й власники компаній. Наявність такої нерівномірності в інформуванні учасників ринку і є асиметричність. У відомій мірі саме асиметричність інформації сприяє існуванню ринку капіталу, тому що кожний потенційний учасник ринку має власне судження із приводу відповідності ціни й внутрішньої вартості цінного папера, що базується найчастіше на переконанні, що саме він володіє інформацією, недоступною іншим учасникам.

Концепція агентських відносин стає актуальною в умовах розвинених ринкових відносин, коли відбувається поділ функцій володіння й керування компанією. Інтереси власників і керівників далеко не завжди збігаються. Щоб у відомій мері нівелювати можливі протиріччя й обмежити небажані дії менеджерів, власники компаній змушені нести так називані агентські витрати. Величина цих витрат повинна враховуватися при прийнятті рішень фінансового характеру.

Концепція альтернативності витрат/результатів. Фінансове рішення повинне прийматися в результаті порівняння альтернативних варіантів і в результаті відмови від якої-небудь альтернативи. Наприклад, доставку матеріалів можна провадити власним автотранспортом або залучити спеціалізовану організацію. Альтернативні витрати/результати являють собою не сукупний рівень зроблених витрат або отриманих результатів, а дельту (економію на витратах, приріст результату), отриману в результаті відмови від альтернатив, вибравши інший варіант використання ресурсів. Альтернативні витрати/результати називають ціною шансу або ціною упущених можливостей.

У сучасному ринковому середовищі фінансовий менеджмент поставлений у тверді рамки, і його ефективність багато в чому залежить від дотримання (недотримання) наступних принципів:

економічна самостійність, самооплатність і самофінансування;

цільова спрямованість, плановість і системність (реалізація поточного ФМ із урахуванням стратегії розвитку фірми);

диверсифікованість (пошук альтернативних шляхів капіталовкладень, вибір нових напрямків фінансування);

висока мобільність (своєчасна реакція на зміну «правил гри» з боку контрагентів і в законодавстві);

оптимальне співвідношення поточного фінансування й перевага майбутнім прибуткам: у цьому випадку вище підприємницький ризик і існує часовий лаг у віддачі, однак «проїдання» капіталу позбавляє організацію перспективи;

випередження - передбачення розвитку подій на ринку й своєчасній підготовці до них.

При загальних функціях і єдиних принципах фінансового менеджменту його організація має істотні відмінності залежно від масштабу й виду діяльності, форми власності й організаційно-правової форми господарюючого суб'єкта.