Фінансування зовнішньої торгівлі

 

Експортне фінансування – це залучення, забезпечення і використання фінансових коштів з метою здійснення експортної угоди.

В основі такої угоди лежить не лише торгівля товарами народного споживання, але й поставка машин і обладнання, продаж нематеріального майна (права, ліцензії) [21].

Експортне фінансування повинно бути пов’язане безпосередньо з конкретним договором про поставку товарів і послуг, в якому врегульовані права і обов’язки продавця (постачальника) і покупця (підрядника).

При фінансуванні експорту використовуються практично всі форми кредитів, які застосовуються для внутрішньої торгівлі. Утворились і особливі форми фінансування, що знаходяться у тісному зв’язку з наданими іноземному партнеру умовами платежу.

Фінансування експорту може бути отримано звичайними і нетрадиційними методами та надаватись банками, небанківськими установами або державними організаціями. Різні методи фінансування експорту подано в табл. 5.1 [21].

 

Таблиця 5.1

Основні способи фінансування експорту

Види фінансування	Звичайні або традиційні методи фінансування	Нетрадиційні методи фінансування
Короткострокове	1.1.Незабезпечений овердрафт у національній або іноземній валюті 1.2.Аванси під інкасо 1.3.Врахування або купівля векселів / чеків банком 1.4.Акцептні кредитні лінії 1.5.Аванси покупця	1.1.Експортний факторинг 1.2.Кредити експортних посередників 1.3.Фінансування через комісійні фірми
Середньострокові	2.1.Позика в нац. валюті 2.2.Позика в ін. валюті 2.3.Кредит спеціальної держ. установи	2.1.Форфейтинг 2.2.Лізинг 2.3.Міжнародні кредитні союзи 2.4.Зустручна торгівля
Довгострокове	3.1.Випуск єврооблігацій 3.2.Кредит покупцю 3.3.Проектне фінансування	3.1.Випуск акцій

 

До нетрадиційних форм фінансування відносять зустрічні угоди. Зустрічна торгівля – це зовнішньоторгові операції, при здійсненні яких у документах фіксуються тверді зобов’язання експортерів та імпортерів здійснити повний або частковий збалансований обмін товарами.

Експерти ООН виділяють три основні види міжнародних зустрічних угод:

- бартерні угоди;

- торгові компенсаційні угоди;

- промислові компенсаційні угоди.

Основні форми міжнародних зустрічних угод:

- бартер;

- клірингові угоди;

- паралельні угоди;

- попередня закупка;

- обернена купівля;

- промислова кооперація.

Факторинг – це різновидність посередницьких операцій, що проводяться банком і спеціальними компаніями, які являють собою купівлю грошових вимог експортера до імпортера та їх інкасацію.

За цією операцією експортер відразу ж отримує готівкою від 70% до 90% від номінальної вартості рахунків-фактур. Інші 10-30% від номінальної вартості рахунків-фактур після вирахування % за кредит і комісійних за послуги зараховуються на блокований рахунок експортера. Таким чином фактор-фірма страхується від ризику неплатежу імпортера. Якщо імпортер оплачує свої зобов’язання у строк, то факторингова компанія розблокує рахунок і повертає залишок клієнту-експортеру.

Виділяють 2 види факторингу: прихований і відкритий.

За відкритого факторингу, купуючи вимоги, фактор-фірма застосовує відкриту концесію, тобто повідомляє покупця (імпортера) про уступку вимог експортером. У випадку використання прихованого факторингу покупець не інформується про продаж зобов’язань фактор-фірмі, а також не повідомляється нікому з контрагентів експортера про кредитування.

Вартість факторингу включає:

- відсоток за користування кредитом (вище ринкової ставки за кредитами відповідного терміну на 2-3 %-вих пунктів);

- плату за обслуговування (бухгалтерія, інкасування боргу та інші послуги), яка вилучається як відсоток від суми рахунка-фактури, як правило, у межах 0,5-3% від суми рахунків;

- при безоборотному факторингу - спеціальну надбавку за ризик у розмірі 0,2-0,5% від суми кредитування.

Форфейтинг - купівля середньострокових векселів, інших боргових і платіжних документів спеціальним кредитним інститутом (форфейтером) за готівковий розрахунок без права регресу на експортера при наданні останнім достатнього забезпечення.

Форфейтер бере на себе всі види ризиків.

Форфейтирування дає ряд суттєвих переваг експортеру, зокрема:

- покращує позиції експортера по ліквідності, так як фірма негайно отримує готівку;

- експортер звільняється від валютних, кредитних та інших ризиків;

- зменшуються довгострокові вимоги у балансі фірми, що призводить до зростання її кредитоспроможності;

- знімається необхідність контролю за погашенням кредиту і роботи по інкасації платежів;

- форфейтинг не впливає на ліміти експортера по овердрафту або на інший кредит, наданий банком.

Недоліки форфейтингу:

- висока вартість (ставка значно більша звичайних ставок за кредитами, так як форфейтер бере на себе всі ризики);

- важкий пошук для експортера банку, що забажав би діяти в якості форфейтера.

Головні відмінності форфейтинга від факторингу:

- неможливість регресу відносно експортера, тобто експортер повністю звільняється від ризику неплатежу;

- форфейтинг здійснюється лише за сприяння банку і спеціального фінансового інституту (форфейтера);

- продається лише одна вимога;

- вимоги повинні носити середньо- і довгостроковий характер;

- форфейтер бере на себе також політичні ризики;

- сплата повної суми ціни вимоги (при факторингу звичайно заморожується 10%);

- необхідність наявності банківських гарантій імпортеру.