Антропологія А. Кребера

Антропологія А.Кребера - цілісна система поглядів на культуру й людину. Більш повно принципи, основні проблеми й поняття культурологічної теорії А. Кребер розробив у фундаментальній праці "Антропологія", що одночасно був і підручником для університетів. Перше видання її вийшло ще в 1923 р., в 1948 р. А. Кребер значно доповнив це видання, у першу чергу загальнотеоретичну концепцію. У цій солідній праці обсягом майже в 900 сторінок була реалізована ідея перших дослідників культур XIX ст. викласти антропологічні знання в систематичній формі. У ній автор представив свою версію доісторичної стадії культури, зв'язок фізичного вигляду й особливостей деяких стереотипів діяльності в культурах. Значне місце зайняли питання культурного розвитку й появи нововведень, винаходів. Досліджується мова і її роль у різних культурах. Центральними для культурологічного аспекту творчості А. Кребера є глави: "Природа культури", "Моделі" і "Процеси культури", а також глава "Культурна психологія". У цій книзі й у деяких роботах 50-х років А. Кребер розробляв поняття ціннісної (ідеальної) і реальної культури. Ціннісна (ідеальна) культура є система ідей і уявлень про бажане. Вона втілена в мистецтві, філософії, релігії й моральних нормах. Цей аспект культури є її інтегруючим і значеннєвим початком. "Ця ідеальна культура з її цінностями в більшою мірою і є фактичною основою для розуміння реальної культури. Без неї існує лише безліч окремих предметів, за допомогою же ідеальної ціннісної системи культура отримує зміст. Вона поєднує окремі інститути й ідеї в цілісність, включаючи їх у форму".

Особливу роль у теорії Кребера грає властивий культурі "етос" - загальна якість, що пронизує її, подібно запаху. Етос - це також система ідеалів, цінностей, що домінують у культурі й мають тенденції контролювати поведінку її членів. Етос, таким чином, є квінтесенція ідеальної культури. Реальна культура складається з винаходів, знарядь і навичок, що направляють на досягнення певних цілей і які проявляються не тільки в технології, але також і в економічній системі виробництва й розподілу. Іноді А. Кребер виділяв економічну, політичну системи в особливий сегмент соціальної культури. У своїх роботах А. Кребер неодноразово показував самостійність і провідну роль ідеальної культури в розквіті цивілізацій. В "Антропології" і низці інших робіт 50-х років він відстоював тезу про неможливість пізнання культур без розуміння ціннісної культури, а її зрозуміти можна лише на підставі співпереживання, вживання. "Це не означає, - на думку А. Кребера, - що треба стати повноцінним членом іншої культури.. але необхідно визнати, які цінності треба відчути, співпережити". На початку 50-х років значну увагу А. Кребер приділяв методологічному аналізу культури, видам її визначень. А. Кребер дав наступне підсумкове визначення культури: "Сукупність придбаних і рухових реакцій, що передаються, звичаїв, техніки, ідей, цінностей і відповідної поведінки, викликуваної ними, - це те, що становить культуру"(5).

В 1952 р. А. Кребер разом з К. Клакхоном опублікував книгу, присвячену критичному аналізу всіх існуючих визначень культури. Вони класифікували шість основних типів визначень (історичні, описові, психологічні, нормативні, структурні, генетичні). Усього було проаналізовано більше 150 визначень культури. Предметом аналізу був також статус поняття "культура". А. Кребер був схильний розглядати його як логічний конструкт, що відбиває клас явищ, якийсь ідеальний тип, однак, що має корелят в емпіричній дійсності у вигляді локальних культур, що існують у дійсному просторі й часі. Його позиція істотно відрізнялася від думки Л. Уайта, відповідно до якого культура є клас предметів і явищ. Хотілося б відзначити, що спільна робота А. Кребера й К. Клакхона стала самою цитованою книгою в культурології другої половини XX ст.